Бесіда з мером Ужгорода Андрієвим: забудова, довіра та майбутнє міста

Нинішній очільник Ужгорода Богдан Андріїв перебуває при владі вже близько 11 років.

Його обрали вперше 26 листопада 2015 року, а у 2019-му — переобрали. Зараз він довше за всіх очолює місто в незалежній Україні (його попередник Віктор Погорєлов — близько 9 років).

Розмова з мером проходила в час, коли гарячою лишається тема забудови Ботанічної набережної, місто активно зростає, а зелені зони скорочуються. При цьому довіра до місцевої влади залишається дуже низькою, та стрімко падає.

Також обговорили стратегію розвитку, виклики війни, підтримку ЗСУ, стан інфраструктури та підготовку до зими.

Про почуття до міста та його перспективи

— Пане Андрієве, чи любите ви Ужгород?

— Звісно, люблю. Інакше не працював би тут стільки. Я тут живу, мої родина, діти й онучки теж. Ужгород — одне з найгарніших і найдавніших міст України.

— Чи є улюблені місця?

— Міська рада, — кажу жартую. Найкраще насолоджуватися містом вранці, о шостій-сьомій, коли ще нема транспорту, все помите й мало людей. Тоді видно красу площ Народної та Шандора Петефі, набережних. Ужгород гарний у будь-яку пору року.

— Які пріоритети розвитку зараз? На чому акцент?

— Повномасштабна війна змінила плани не лише нашого міста, а й усієї країни. Головні завдання — підтримка Збройних сил та внутрішньо переміщених людей.

На початку не знали, як розвиватиметься ситуація. Требало ухвалювати термінові рішення: приймати й селити людей, особливо дітей, літніх та незахищених. Далі — релокація підприємств.

На території колишніх великих заводів тепер діють релоковані виробництва, зокрема оборонного значення. Працюючи з обласною військовою адміністрацією, міністерствами, комунікували з обленерго, облгазом, водоканалом, допомагали перевозити обладнання й працівників, під’єднувати мережі. Це робочі місця, податки, підтримка економіки та Сил оборони.

— П’ятий рік війни. Стратегія розвитку Ужгорода? Туризм, ІТ?

— Усе це. Бачимо Ужгород містом туризму, ІТ-технологій і студентства. Туди переїхали заклади вищої та професійної освіти — це наша перспектива.

Війна внесла корективи: навколо міста будують промислові підприємства. Змінюється й професійно-технічна освіта — три профтехучилища адаптують спеціальності під потреби релокованих виробництв, переважно робітничі професії.

— Тобто місто молоді, освіти й розвитку?

— Так. Перевага — географія біля словацького кордону й статус обласного центру з інституціями.

Про забудову та навантаження на інфраструктуру

— Ужгород стрімко забудовується. Яке навантаження на інфраструктуру?

— Розумію, що воно є. Але згадайте харківську Салтівку, де понад сто тисяч лишилися без даху над головою через війну. Коли скаржимося на приплив людей, це некоректно щодо тих, хто тікав від бойових дій. На Закарпатті маємо соромно навіть говорити, що когось не приймемо.

Якщо люди хочуть жити тут і можуть купити житло — це на користь. Їм треба десь жити. Зростає навантаження на дороги, водопровід, каналізацію, але реконструюємо мережі.

Обленерго заводить додаткові потужності, на околицях будують підстанції. Раніше була домовленість із Європейським інвестиційним банком щодо очисних споруд — понад 25 мільйонів євро, непідйомна сума. Тепер у «Водоканалі» створено окремий фонд: інвестори перераховують відсоток. Акумульовано близько 40 мільйонів гривень, частину використали на модернізацію очисників. У місті — цілодобове водопостачання, триває капітальний ремонт системи очищення.

— До лютого 2026-го ввели 83 будинки, ще 26 у будівництві. Понад 100 ЖК до кінця року. Ви кажете, що всі вони — для ВПО?

— Ні, такого не казав. В Ужгороді зареєстровано 28 тисяч ВПО, але житло купують різні категорії. Є програми на кшталт «єОселі». Не можу сказати, що в цьому житлі будуть лише ті, хто приїхав. Це можуть бути місцеві мешканці й будь-хто інший.

— Експерти лякаються, що після війни будинки пустуватимуть.

— Багато «диванних експертів». Інфраструктура — це спортивні майданчики, школи, дороги, каналізація. Цифри: у школах — понад 17 тисяч дітей, у садках — близько п’яти тисяч. Попри приплив родин із дітьми, школярів менше, ніж до 2022-го.

Потрібно будувати нові заклади, але поки не всі заповнені на 100%. Перша, третя, п’ята, двадцята школи та окремі гімназії популярніші. Є заклади з вільними місцями. Тому переповнені тільки ті класи, де батьки просили саме туди. Навіть рекомендуємо обирати школу з вільними місцями.

— У нових районах біля Боздоського парку майже нічого немає окрім багатоповерхівок. Плануєте культурний або молодіжний центр?

— Що маєте на увазі?

— Комунальну установу для молоді.

— Є ПАДІЮН — для школярів. Потім молодь навчається в університетах і професійних закладах, де є простори. Створювати окреме приміщення — ніхто ходити не буде.

Молодь має займатися спортом. Футбольні секції, стадіони, тенісні корти, спорткомплекс «Юність». На «Автомобілісті» було понад сто учасників сезону, але лише двадцять глядачів. Є філармонія й драмтеатр — у драмтеатрі зали майже повні, філармонія часто напівпорожня.

— У нових районах соціальної інфраструктури вистачає?

— У кожному ЖК є дитячий майданчик. Часто території закриті — право мешканців або ОСББ. Люди, які там не бувають, можуть не знати.

Майданчики на кожному кроці не можуть бути. Вони є в навчальних закладах — футбольні, баскетбольні.

Про затори, транспорт і громадський рух

— Як місто планує розв’язувати транспортну проблему?

— Автомобілів багато. Що б ви зробили на моєму місці? Обмежите в’їзд? Не обмежите. Розширите дороги в центрі? Неможливо.

Запрошували фахівців, змінили організацію руху. Кільце на перетині Фединця й площі Корятовича, круговий рух на інших завантажених перехрестях. Плануємо кільце на Баб’ячка біля парку й ще одне — на Грушевського. У центрі великі зміни неможливі — як у європейських містах, організувати в’їзд і виїзд за парними/непарними числами.

Теоретично можна зробити односторонній рух на Довженка й на Ракоці в зворотному напрямку, але там управління поліції, облрада — є нюанси. Аналогічна ідея для Загорської й Фізкультурної, але спочатку їх треба розширити.

Великий проєкт — колишньої Гагаріна, практично до залізничного переїзду. Це один із головних в’їздів, ремонт має розв’язати проблеми. Вулиці Шумну й Шпеника відремонтовано, лишилась Руська. Історичні вулиці не розшириш.

— Міськрада разом із ГО «ФОРЗА» розробили стратегію транспорту: перехоплювальні паркінги, зонивання.

— Такий підхід для великих міст із метрополітеном. В Ужгороді не така проблема. Є люди, які всюди кудись їдуть. Вранці без навчання майже нема заторів. Після першого вересня

— 53 мільйони гривень — це 1,91% бюджету. Мало чи багато?

— Не знаю, звідки цифри. Офіційно у 2025-му на Сили оборони спрямовано 93 мільйони 905 тисяч гривень. «Чесно» чи «Правдиво» — хто ці дані дає? Відкрийте бюджет міста — все чорним по білому.

— Що ще робите для громадського транспорту?

— До кінця року — дев’ять електробусів, виграли грант, станемо серед перших у Україні. Зараз 40 автобусів КП, графік дотримується, у додатку Dozor бачите автобус онлайн.

— Чи заміните старі маршрутки комунальними автобусами на всіх маршрутах?

— Якщо б дали ще мільярд, купили б 40 автобусів на всі маршрути. А поки — «маємо те, що маємо». Є й інші видатки: школи, садочки, лікарні, підтримка родин загиблих, соціальний захист, ВПО.

Про зелені зони

— Майже на кожній сесії містяни про зелені зони. Забудова зростає, зелених зон менше. Ваша оцінка?

— Так, деякі громадяни пишуть у фейсбуці. Але Ужгород — місто з найбільшою кількістю зелених зон в Україні. Будинки зводять всередині кварталів, не на зелених зонах.

— Та буває й на зелених зонах. Наприклад, у Новому районі.

— Був пустир. Чи бачили в європейських містах необлаштовані пустирі з горбами?

— Бачила, але він був облаштований.

— Є великий сквер біля 12-ї й 15-ї шкіл. Назву «Кірпічка» треба змінити — це народна назва, російська нерозумінка.

Є Боздоський парк площею 70 гектарів. Гуляйте цілий день. Не може бути парку в кожній частині міста — так історично склалося. Подивіться в Мукачеві — нового парку нема. Два гектари — це не парк, а невеликий сквер.

— Жителям із Радванки зручно їхати в Боздоський парк? Потрібна зелена зона поруч.

— Поруч із Радванкою є парк «Підзамковий», вулиця Шумна, стадіон «Спартак».

— Тобто не бачите проблеми зі зменшенням зелених зон?

— Війна триває, люди будують житло, комусь треба жити.

— Чи комфортно жити у місті з забудовою, заторами, зменшенням зелених зон?

— Не погоджуюся, що лише забудова. Потреба в житлі — його треба будувати. Мій заступник у Хмельницькому каже, що в Ужгороді майже нічого не будується. Приїхало багато людей — чому відмовляти?

Це не ми виділяємо землі. Забудовують території колишніх підприємств, приватизованих раніше: швейної фабрики, заводу «Прилад» на Баб’ячка. Міська рада не виділяла ці ділянки. Навіть комунальна земля з приватною власністю не може бути вилучена.

— Коли буде новий генплан?

— Розробляють, потребує доопрацювання. Війна внесла корективи — треба об’єднати зони й визначити, що де може бути.

— Мораторій на будівництво та збільшення зелених зон?

— Мораторій можна на ядерні випробування. Видача містобудівної документації — адміністративна послуга. Посадовець не може безпідставно відмовити. Міська рада має розглянути пакет документів у строки або надати послугу, або аргументовано відмовити.

Про історичний центр і пішохідний міст

— Як стан історичного центру?

— У попередній каденції діяла програма відновлення. Розпочали з площі Петефі, багато зробили. Під час війни місто не може фінансувати капітальний ремонт фасадів і покрівель. Багато будівель у приватній власності — власники мають ремонтувати.

— Ремонт площі Петефі завершено?

— У тій частині — так.

— Пішохідний міст у аварійному стані років п’ять. Коли ремонтуватимуть?

— Скоригований проєкт на фінальній стадії, експертиза. Кошторис — біля 40 млн гривень. Готовий раніше, оголошено закупівлю, але область і правоохоронці попросили відкласти через війну.

Бачимо, що аварійний стан, особливо верхнє покриття — метал іржавіє. Йдеться про покриття, не опори.

— Коли завершать ремонт?

— Ще не розпочали, а ви вже хочете завершення. Передбачено на 2026–2027 роки. Процедура складніша: ціни на комплектуючі з п’яти джерел, не всі постачальники надають, ціни міняються через пальне і валюту.

— У 2026–2027 рр. відремонтують і міст, і Театральну площу?

— Театральну й Фенцика — як єдине ціле, коригують. Є підпірна стінка, з якої впали камінчики. Реалізація таких речей складна: під час ремонту Карпатської України виявляють мережі австро-угорської доби, тротуари, водовідведення, газ, електрика.

— 70% коментарів читачів: «Чи не соромно за місто?»

— Соромно? Ні. Можна казати, що вам не подобається, але треба конкретні приклади. Що погіршилося? Більш людей і транспорту — хіба це моя вина? Війна змусила приїхати, і ми кажемо — погано. Ті люди не українці?

— Місто бракує цілісного бачення розвитку.

— Ситуація змінюється. Війна в країні. Закарпаття мало розцвісти, а ми залежні від обставин. Бракує водіїв автобусів — ще 15 мобілізованих, частину транспорту зупинять.

Це добово за столом, а реалії інші. Бракує працівників комунальної сфери — мобілізовані, виїхали, не можуть працювати за віком. Коли кажуть «все погано» — має бути аргументація.

Про Ботанічну набережну та громаду

— Ботанічна набережна — резонансне питання. На сесії були за відмову в затвердженні детального плану. Як бачите розвиток?

— Громада й депутати розділилися. Можливо, треба доопрацювати концепцію всієї набережної. Біля філармонії вона обривається, далі дитяча залізниця, садочок і ботсад. Проєкт треба переглянути з урахуванням усіх коментарів.

Не ставлю на чийсь бік. Потрібні висновки фахівців, щоб уникнути підтоплень і пошкодження набережної, історичної спадщини, дитячої залізниці. Треба ширше попрацювати з архітекторами, будівельниками, інвесторами, сісти за стіл.

Пригадуємо ремонт набережної Незалежності: збирав рознісені сесійні зали, казали — засухнуть дерева, не міняйте бруківку. Тепер — одне з найкращих місць. Ідея з’явилася під час візиту Гройсмана, можливо, 2016-го. Уряд виділив субвенцію. Гроші прийшли, а не давали робити. Була небезпека повернення коштів у бюджет.

На сесії була велика кількість людей, які не розуміли суті питання. Кричали про все — викуп землі, водоканал.

— Чи можна процедурно повернутися до громадського обговорення?

— Треба консультуватися з юристами. На сесії не підтримали відмову. Документ може потребувати доопрацювання. Питання відкрите, зараз не готовий сказати більше.

— Що має зробити громада? Напруга?

— Напруги немає. Готовий з будь-ким спілкуватися. Громада все зробила — показала позицію. Ви — журналістка, не фахівчиня з архітектури, висновки мають бути від фахівців.

— Але громадяни хочуть бачити зелону зону та розвинену залізницю.

— Ви були на тій зеленій зоні? Чагарники! Там трава, хоч багато хто замінює поняття.

— Тобто не зелена зона?

— Червона зона! Згоден, що є зелена зона і бачення розвитку дитячої залізниці. «Укрзалізниця» пропонувала розвивати напрям — пошкоджені залізниці в інших містах, ідея створити навчальний клас. Є різні думки — будемо вивчати.

— Активність ужгородців у розв’язанні міських питань? Дослухаєтеся?

— Обов’язково. Проєкти проходять громадські обговорення, є архітектурно-містобудівна рада. Рішення колективні. Дослухаємося, але дехто маніпулює й підміняє поняття. Частина присутніх не мала фахового розуміння. Коли всі кричать «все погано» — неконструктивно.

— Місту бракує комунікації.

— У міськраді є депутати від округів, їхні контакти доступні. Я ходю пішки без охорони, відповідаю на дзвінки. Є ЦНАП, соціальні й медичні служби — відкриті і працюють. Тому не погоджуюся, що все погано.

Про відрядження, співпрацю та довіру

— У 2024-му ви були 81 день у відрядженнях — Мексика, Тайвань, Люксембург. Який досвід?

— Треба перевірити цифру. Запрошують міжнародні організації. Жодної копійки з міського бюджету. До Мексики — з дітьми на спортивних змаганнях, до Великої Британії — від Асоціації міст України.

Підписали партнерську угоду з португальським містом, минулого року — з Обудою в Будапешті. Вереснем до нас приїде делегація з Фюрта (Німеччина). Це промислово розвинене місто, цікавиться комунальною сферою.

— Чи є закордонні урбаністичні рішення, які хочете запровадити?

— Велоінфраструктура за досвідом Нідерландів і Португалії. Цікавий досвід тайванських лікарень: електронна система спрямування, первинні обстеження в приймальному — до кардіолога з готовими результатами. Хотіли б у майбутньому запровадити в багатопрофільній лікарні.

— Критично низька довіра до місцевої влади. Що плануєте?

— Всі засідання комісій публічні, відеозаписи є. Відкриті сесії, виконкоми. «Не довіряють» — приходьте з конкретними проблемами. Я не можу щодня годину стояти перед міськрадою.

Можливо, люди у складних обставинах — проблеми з роботою, родиною — винять вину на владу. Якщо є робота й порядок — менше негативу. Це моя думка.

— Містяни просили звільнити головного архітектора Боршовського і Полтавцеву. Ваше рішення?

— Кодекс законів про працю: без проступків, доган — неможливо. Петиції реєструвати можна, але без аргументів — ні.

— Ви задоволені їхньою роботою?

— Не на сто відсотків — ніхто не ідеальний. Є запитання і до мене, і до вас. Будемо виправляти помилки. Але перше питання — війна, гинуть воїни. Місто виплачує родинам по 200 тисяч, на Пагорбі Слави — мармурові надгробки.

На сесію можуть прийти сотні й кричати, що все погано, а на похороні полеглого — значно менше. Ходжу на похорони наших військових. Подивіться відео — скільки людей. У залі 300 кричали, що все погано.

— Серед депутатів лише один воїн — Волосянський. Спілкуєтесь?

— Спілкуюся. Критикує — його право. Воює, на фронті, очолює підрозділ БПЛА. Молодець, ставлюся з повагою. Його дописи — справа громади й виборців.

— Але він, як військовий, критикує раду.

— Не всі можуть бути компетентними в кожному питанні. Є фахівці, ми зі заступниками й депутатами зважуємо аргументи, ухвалюємо колективні рішення.

— Чи готові визнати, що каденція вичерпала кредит довіри?

— Є процедури обрання. Я за посаду не тримаюся. Коли вибори — рішення громади.

На сесії була велика кількість людей. Якщо б були зайняті — не прийшли. Мої батько й мама вже немає в живих, ніколи не були в органах влади — просто працювали. А вчора прийшли люди, які звільнилися чи відпросилися. Зайнята людина не піде з роботи півдня обговорювати.

— Тоді це проблемa, треба обговорювати на вихідних.

— Засідання комісій публічні, інформація на сайті. Приходьте, беріть участь. Важливо бути компетентним. Не може одна людина бути фахівцем з водоканалу, землі, будівництва й архітектури одночасно.

Про зиму та укриття

— Наступна зима важка. Як готуєтесь?

— Водопостачання й водовідведення — всі об’єкти з генераторами, навчання відключень, запас пального. Когенераційна установка біля котельні на Коршинського забезпечить резервне живлення лікарень, пологового, поліклініки, інфекційної. Генератори є в усіх медзакладах.

Когенераційну встановлено біля котельні на колишній Грибоєдова, тепер Коршинського. Котельня на пелетах, у разі потреби — на газі. Електроенергія від установки, тепло — для опалення будинку. Ужгород не має централізованого опалення, тому всіх не забезпечити.

— Скільки часу без електрики? Як готуватися?

— З міркувань безпеки не називатиму термін. Сподіваюся, ЗСУ не допустять блекауту. Знищення енергетики — геноцид. Людям — павербанки й базові речі.

— Шкільні укриття готові до нового навчального року?

— 342 укриття в місті, усі заклади забезпечені. Якщо власного немає — укладені угоди з найближчими приміщеннями ДСНС.

Про мрію мера

— Ваша мрія як міського голови?

— Щоб закінчилася війна. Мрія кожного українця.

Варто додати, що раніше ми вже згадували про перенесено голосування про план забудови Ботанічної набережної на 25 серпня.