У самому серці історичного Ужгорода розташовується об’єкт, про справжнє призначення якого знають далеко не всі містяни. Ідеться про Закарпатську установу виконання покарань № 9. Сучасний пенітенціарний комплекс розрахований на утримання 503 осіб. Рівно століття тому, влітку 1926 року, на цій території розгорталося масштабне будівництво. Серед відкритого поля виростала масивна цегляна споруда, яка назавжди змінила архітектурний ландшафт міста.
Архітектурний проєкт та хвиля суспільної критики
Зведення пенітенціарного закладу припало на період розбудови нового урядового мікрорайону Малий Ґалаґов. У той час Закарпаття перебувало у складі Чехословацької Республіки. Влада прагнула створити модерний адміністративний центр. Проте поява пенітенціарної установи викликала гострі дискусії серед місцевого населення.
Громадськість обурювалася пріоритетами міської адміністрації. Містяни вимагали насамперед будувати нові школи та лікарні, а не місця позбавлення волі. Додатковим приводом для невдоволення стало близьке розташування суміжних житлових будинків. Людей турбувало, що ув’язнені зможуть спостерігати за приватним життям сусідів через ґратовані вікна.
Тогочасні пресові видання детально висвітлювали процес будівництва. Наприкінці липня 1926 року газета Uj Közlöny описувала споруду як монументальну будівлю із залізними ґратами. Журналісти зазначали, що з першого погляду ставало зрозумілим її специфічне призначення.
Інженерні інновації та американський формат
На будівельному майданчику щоденно працювали від 150 до 250 робітників. Інженери застосували прогресивний на той час «американський стиль» планування:
-
Суцільні довгі коридори з камерами по обидва боки.
-
Ґратовані двері для безперервного візуального контролю з боку варти.
-
Єдиний захищений вихід через приміщення чергового вартового на першому поверсі, що унеможливлювало втечу.
Окрему увагу архітектори приділили природному освітленню. Темні коридори оздобили спеціальними скляними склоблоками. Це технічне рішення дозволяло світлу потрапляти углиб приміщень. На окремих ділянках внутрішнього подвір’я досі збереглася унікальна дубова бруківка, яка демонструє якість тогочасного будівництва.
Від чеської в’язниці до радянського періоду
Об’єкт повністю завершили у 1927 році. Згодом призначення будівлі зазнавало певних трансформацій разом із зміною політичних режимів. У радянські часи приміщення та прилеглу інфраструктуру використовували для різноманітних господарських потреб. Залучалися й сили ув’язнених, які брали участь у розбудові міських магістралей.
У дев’яностих роках минулого століття окремі приміщення колишніх камер тимчасово пристосовували під майстерні з ремонту спецтехніки та зв’язку. Проте будівля завжди зберігала свій режимний статус.
Сьогодення установи та аналогії в архітектурі
Сьогодні Закарпатська установа виконання покарань № 9 функціонує переважно як слідчий ізолятор. Наразі тут утримуються особи, щодо яких триває слідство або очікується набрання вироком законної сили. Окрім того, в установі відбувають покарання близько 14 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. На території внутрішнього подвір’я облаштовано невелику каплицю для вірян.
Розташування подібних об’єктів у центральних частинах міст є поширеною практикою для багатьох регіональних центрів:
-
У Хусті колишню чеську в’язницю переобладнали під навчальний заклад, а підвальні камери слугують укриттям.
-
У Львові в самому центрі працює СІЗО «Бригідки», розміщене у будівлі колишнього монастиря XVII століття.
Ужгородський ізолятор залишається важливим історико-архітектурним об’єктом Малого Ґалаґова. Частина містян висловлює ідеї щодо винесення установи за межі міста, тоді як інші сприймають будівлю як невід’ємну частину архітектурної спадщини чехословацької доби.
🌍 Коротко для сусідів / Szomszédok hírei / Informácia pre susedov
HU: Száz éve épült fel az ungvári börtön, amely egykor Csehszlovákia legmodernebb ilyen létesítményének számított.
SK: Pred sto rokmi bola v Užhorode postavená väznica, ktorá bola vtedy najmodernejšou v celom Česko-Slovensku.
Раніше наше видання інформувало, що подвійні стандарти ужгородської мерії: як «антикорупціонери» з торговельного комплексу «Корона» вийшли на самих себе через порушення правил вивісок.