Естетика кованого міста: історія підвісної реклами та забутих вивісок на вулиці Корзо в Ужгороді

Ужгород завжди вирізнявся з-поміж інших українських міст своїм особливим європейським шармом та унікальним архітектурним обличчям. У другій половині двадцятого століття зовнішній вигляд обласного центру Закарпаття зазнав суттєвих стилістичних оновлень. Саме тоді головні пішохідні артерії отримали оригінальні елементи декору, які на тривалий час стали справжньою візитівкою міста. Особливе місце серед них посідали ковані та металеві підвісні вивіски, що прикрашали вулицю Корзо та суміжні квартали.

У середині 1980-х років в Ужгороді розпочалася масштабна реконструкція центральної пішохідної зони. Вулицю Корзо облаштували новою бетонною тротуарною плиткою, встановили стилізовані ретро-ліхтарі та розробили єдиний дизайн-код для торговельних закладів. Головним натхненником цієї містобудівної концепції виступив головний художник міста, відомий архітектор Володимир Лезу.

Разом із талановитим колегою Золтаном Піцуром, який працював у комбінаті «Торгреклама», вони створили перші ескізи художнього оформлення вулиць. Золтан Піцур, випускник Ужгородського училища прикладного мистецтва, вирізнявся винятковою творчою фантазією. Завдяки їхній спільній праці в центрі міста з’явилося близько 50 унікальних металевих вивісок-символів.

До виготовлення цих елементів залучили провідних скульпторів по металу та майстрів карбування. Серед авторів металевих витворів були Г. Кейс, П. Бойко, В. Щур, К. Бангал, О. Мадяр та інші обдаровані фахівці. Вони створили витончені силуети, які виконували не лише рекламну, але й естетичну функцію.

Кожна підвісна вивіска була зрозумілою без додаткових написів і слугувала чудовим орієнтиром для містян. Силует чоловічого піджака вказував на розташування ательє одягу. Фігура золотого ключика запрошувала дітлахів та ласунів до спеціалізованого магазину солодощів.

Особливе місце в пам’яті ужгородців посідає кафе «Форум», яке стало культовим осередком для творчої молоді 1990-х років. Вхід до закладу розташовувався там, де пізніше відкрили магазин «Кактус». Його прикрашала оригінальна підвісна реклама у грецькому стилі із зображенням театральної маски та класичних колон. Кафе вирізнялося затишним підвальним приміщенням із кількома залими, якісною музикою та особливою мистецькою атмосферою.

Міська влада планувала масштабувати цей успішний досвід на інші центральні території. Висячі символи мали з’явитися на Театральній площі, Київській набережній та площі 50-ліття СРСР (нинішня площа Кирила і Мефодія). Проте політичні та економічні зміни кінця століття завадили реалізації цих задумів.

Використання кованих та металевих вивісок є давньою європейською традицією, яка походить ще з часів Середньовіччя. Подібне оформлення робило Ужгород схожим на старовинні міста Балтії, зокрема на історичний центр Таллінна. У той період у місті спостерігався справжній розквіт художнього карбування по металу.

На жаль, із протягом часу більшість елементів цієї унікальної інфраструктури було втрачено або демоновано під час приватних реконструкцій. На сьогодні єдиним збереженим оригінальним знаком на вулиці Корзо залишається символічний «Золотий ключик».

Сучасні історики та краєзнавці наголошують на необхідності відновлення подібних естетичних елементів. Повернення кованої підвісної реклами могло б підкреслити історичний статус Ужгорода та повернути йому втрачений архітектурний затишок.