Які слова хотілося б сказати йому – «Вибач нас, будь ласка…»
Бо все менше ужгородських двориків, все більше – багатоповерхових бездушних скляних монстрів.
Все менше дерев, все більше бетону.
Все менше води в нашій річці, все більше потоку машин на вузеньких вулицях.
Все менше чути «Szia!», все більше «Здарова…»
Все менше знайомих, все більше незнайомців.
Уж тихо й повільно помирає у нас на очах.
Тепер обличчя міста невблаганно та нестримно змінюють бетонні новобудови, які крок за кроком безжально стирають в пил те, що створювалося нашими прадідами віками.
І це все відбувається за мовчазної згоди якоїсь приреченої більшості містян.
Невже ми і будемо саме те покоління, яке зруйнує справжній Ужгород з тисячолітньою історією?
«Вибач нас, будь ласка, рідне місто…»
🌍 Коротко для сусідів / Szomszédok hírei / Informácia pre susedov
HU: Ungvár lakói szomorúan ünneplik a város születésnapját, aggódva a történelmi arculat pusztulása miatt.
SK: Obyvatelia Užhorodu oslavujú narodeniny mesta so smútkom nad ničením jeho historickej podoby.
Варто додати, що раніше ми вже згадували про феномен ужгородського квадратного метра: аналіз причин та наслідків цінового стрибка на ринку нерухомості.