Ужгород другої половини XX століття мав особливу атмосферу, де кінематограф посідав чільне місце в повсякденному житті містян. Оцифрована у 2026 році архівна світлина 1961 року з путівника «Ужгород. Uzhgorod. Oujgorod» повертає нас у часи, коли вулиця Мукачівська була головним осередком екранного мистецтва. Над створенням того історичного видання працювала велика команда фотографів (А. Ендрик, Л. Ковган, В. Садовський, В. Чмирь) та упорядників (І. Ільницький, П. Сова, О. Махонін, Е. Медвецька, Л. Маєвська, М. Лучків, Н. Давиденко). Цей знімок став приводом для масштабної хвилі спогадів про епоху, коли похід у кіно був справжнім святом.

Легендарний кінотеатр «Комсомолець»: від «Кінохроніки» до широкого екрана

Один із найпопулярніших кінотеатрів міста розташувався на вулиці Мукачівській. Споруда «Комсомольця» вирізнялася серед міської забудови та приваблювала тисячі глядачів щотижня. Для багатьох поколінь ужгородців це місце стало символом дитинства та юності.

Мультиформатний комплекс та його інфраструктура

«Комсомолець» пропонував глядачам набагато більше, ніж просто перегляд стрічок на великому екрані. Будівля мала продумане планування з кількома спеціалізованими залами:
  • Великий широкоформатний зал: призначався для головних світових та радянських прем’єр. Вартість квитків сюди становила від 50 до 70 копійок.
  • Зал «Кінохроніка»: розташовувався у цокольному приміщенні та спеціалізувався на документальних і науково-популярних стрічках.
  • Зал «Малятко»: затишний простір для наймолодших глядачів, де транслювали мультиплікаційні фільми за ціною 10 копійок.
  • Відеосалон: з’явився наприкінці 1980-х років у підвальному приміщенні та став осередком для перегляду перших західних бойовиків і жахів.
Культурний дозвіллєвий центр доповнювала розвинена інфраструктура навколо. На другому поверсі діяв знаменитий буфет, де пропонували свіжу випічку, пиріжки з лівером, бутерброди з голландським сиром, томатний сік та хлібобулочні вироби. Поруч із будівлею працювали пельменна, де порція коштувала 40 копійок, та стрілецький тир із ціною 1–3 копійки за постріл.

Феномени прокату та культові прем’єри

Похід до «Комсомольця» завжди супроводжувався ажіотажем. Квитки на вечірні сеанси купували заздалегідь, а на індійські фільми чи азійські бойовики черги шикувалися на кілька днів наперед.
Окремою сторінкою історії кінотеатру став прокат фільму «Казка мандрів» у 1984 році. Незважаючи на стримане сприйняття стрічки у центральних містах, в Ужгороді вона стала справжнім хітом. Через величезний потік глядачів фільм тримати у великому залі рекордні три тижні поспіль, після чого перенесли до зала «Кінохроніки», де люди дивилися картину навіть стоячи. Також глядачам запам’яталася місцева прем’єра картини «Прощальна гастроль Артиста», перед якою актори особисто ділилися враженнями від знімального процесу в Закарпатті.

Кінотеатр «Москва»: вишуканість, оркестр та естрадна сцена

Другим за значенням і першим за вишуканістю інтер’єру був кінотеатр «Москва» (пізніше перейменований на «Уранію»). Цей заклад вирізнявся особливим шиком і урочистою атмосферою.
Просторне фоє кінотеатру мало високу естрадну сцену. За 30 хвилин до початку вечірніх сеансів тут виступали музиканти та співаки з ужгородського музичного училища. Артисти у концертних костюмах виконували класичні та естрадні твори у супроводі оркестру. Квиток на такий синтезований сеанс коштував на 10 копійок дорожче (близько 50 копійок), але гарантував глядачам повноцінний культурний вечір. Зал мав зручні балкони та ложі, що створювало відчуття відвідування справжнього театру.

Золота ера кінокультури Ужгорода: історія легендарних кінотеатрів «Комсомолець», «Москва» та міського дозвілля

Мережа кінозалів старого Ужгорода: від Дому офіцерів до літніх майданчиків

Окрім двох головних кінотеатрів, у місті діяла розгалужена мережа інших майданчиків для кінопоказів:
  • Кінозал «Профспілка»: розташовувався на розі вулиці Руської. Окрім денних і вечірніх кіносеансів, у цій будівлі регулярно проводили молодіжні дискотеки.
  • Будинок офіцерів: мав власний місткий зал, куди часто ходили школярі та військовослужбовці строкової служби.
  • Зал у «Совиному гнізді»: камерний кінозал у центрі міста, що користувався популярністю серед жителів навколишніх вулиць.
  • Літні кінотеатри: один із них функціонував просто неба за готелем «Ужгород», а інший — на вулиці Щорса біля резиденції. Вони працювали у теплу пору року з настанням темряви.
  • Вуличні кінопокази: на Ленинградській вулиці (нині Капушанська) біля поштамту у вихідні дні встановлювали спеціальну пересувну будку з кіноапаратом для безкоштовних показів просто неба.

Трансформація об’єктів культурної спадщини

Зі зміною економічної системи наприкінці XX століття мережа ужгородських кінотеатрів припинила своє існування. Приміщення колишніх осередків культури змінили своє цільове призначення.
Будівля легендарного «Комсомольця» зазнала суттєвих перебудов та була перетворена на торговельний заклад. Попри це, у пам’яті кількох поколінь ужгородців Мукачівська вулиця залишається символом кінематографічного розквіту міста, коли кожен новий фільм ставав головною темою для обговорення серед містян.

🌍 Коротко для сусідів / Szomszédok hírei / Informácia pre susedov

HU: Az ungvári mozik aranykorát elevenítik fel a legendás Komszomolec és Moszkva filmszínházak történelmi emlékei.

Вас може зацікавити

SK: Historické spomienky na legendárne kiná pripomínajú zlatú éru filmovej kultúry v Užhorode.

Раніше наше видання інформувало, що хаотична торгівля в Ужгороді блокує проїзд спецтранспорту: на набережній Незалежності ледь не сталася трагедія.