16 лютого в Ужгородській греко-католицькій богословській академії відбулася знакова зустріч. Гостем став Максим Буткевич, військовослужбовець 210-го окремого штурмового полку, правозахисник, журналіст і колишній військовополонений, який мужньо провів у російському полоні 2 роки та 4 місяці.
У зустрічі також взяв участь преосвященний владика Теодор, що підкреслює важливість духовного аспекту підтримки та надії в умовах війни та полону.
Випробування полоном: як зберегти людяність та надію
Максим Буткевич поділився своїми спогадами про найважчі моменти перебування в полоні. За його словами, найбільшим викликом було не втратити надію, адже наглядачі постійно чинили жорсткий психологічний тиск, намагаючись переконати в’язнів у тому, що про них забули. До полонених ставилися як до бездушних предметів, що значно ускладнювало ситуацію. Проте, віра в Бога, надія на підтримку людей та глибока переконаність у неминучому звільненні допомагали Максиму не втратити віру.
Щоб зберегти здоровий глузд та підтримати моральний дух своїх побратимів, Максим Буткевич знаходив креативні способи. Він складав та розповідав захопливі оповідання, а також організував вивчення англійської мови. Ці, на перший погляд, “маленькі речі”, такі як спільні уроки історії чи виконання українських пісень, зокрема «Ой у лузі червона калина», ставали справжнім рятівним колом для полонених.
Світоглядні прірви: цінності, що відрізняють Україну від Росії
Як повідомляє Мукачівська греко-католицька єпархія, під час зустрічі особливу увагу було приділено розмовам про фундаментальні світоглядні відмінності між Україною та Росією. Наголошувалося, що Україна неухильно дотримується Женевської конвенції та поважає людську гідність, на відміну від нелюдських умов, які створюються ворогом для полонених. Ключовим завданням для українців є не перетворитися на “маленьку копію Росії”, дозволивши жазі помсти взяти верх за принципом “око за око”. Обговорювалася також деструктивна роль Московського патріархату, який, замість виконання своєї духовної місії, став інструментом для створення авторитарної держави та ідеологічним підґрунтям для нового імперіалізму. Тож саме людяність та вірність власним цінностям є тією вирішальною зброєю, яка відрізняє нас від агресора.
Визнання лідерства: премія «Світло справедливості»
У січні цього року в Українському католицькому університеті у Львові відбулася урочиста церемонія нагородження премії «Світло справедливості». Лауреатом цієї престижної премії за моральне та етичне лідерство став Максим Буткевич – відомий правозахисник, співзасновник і член правління Центру прав людини ZMINA.
Історія та значення нагороди «Світло справедливості»
Нагорода «Світло справедливості» була заснована у 2010 році канадійкою українського походження Анастасією Шкільник (яка померла у 2014 році) та владикою Борисом Ґудзяком, митрополитом Української Греко-Католицької Церкви, головою Філадельфійської архиєпархії УГКЦ у США, президентом УКУ. Ця нагорода заснована на честь батька Анастасії, доктора Михайла Шкільника – видатного юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в Україні 1917-1920 років, що підкреслює її глибоке історичне коріння та важливість для української спільноти.
Варто додати, що раніше ми вже згадували про ужНУ вшанував память випускника-героя Руслана Ференці.
Чудова новина, що Максим Буткевич, наш мужній земляк, поділився своєю історією в Ужгороді. Його стійкість і незламний дух у полоні — це приклад для всіх нас. Дуже пишаємося такими людьми!