Знову в інформаційному просторі згадується ім’я одіозного судді Тамаза Деметрадзе, і причина цього криється у резонансній справі, що свого часу сколихнула не лише Україну, але й сусідню Словаччину. Йдеться про його рішення у справі організаторів масштабного контрабандного тунелю, який, за оцінками, завдавав словацькій державі колосальних збитків у розмірі близько 50 мільйонів євро щороку.
У 2012 році на українсько-словацькому кордоні було виявлено інженерне диво злочинного світу – підземний тунель протяжністю майже 700 метрів. Цей прихований шлях поєднував приватне обійстя на околиці Ужгорода з промисловою територією на словацькому боці. Вражала і технологічна оснащеність тунелю: ним курсував мініатюрний електропотяг з вісімнадцятьма вагонетками, призначеними для транспортування нелегальних товарів, включаючи сигарети, наркотичні речовини та навіть нелегальних мігрантів.
Під час ретельних обшуків правоохоронці виявили значні обсяги контрабанди: понад 40 тисяч блоків цигарок, приховані партії кокаїну, а також паспорти громадян країн Південно-Східної Азії з документами, що посвідчували статус біженців. Крім того, була виявлена високотехнологічна апаратна кімната, звідки здійснювалося управління всім підземним комплексом.
За підозрою в організації цього злочинного бізнесу було затримано двох братів-підприємців із Закарпаття – Михайла та Василя Малешів. Прокуратура висунула їм серйозні обвинувачення, включаючи контрабанду наркотиків та підакцизних товарів, незаконне захоплення земельної ділянки та самовільне будівництво, і вимагала для кожного з них покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.
Проте, замість очікуваного вироку, суддя Тамаз Деметрадзе прийняв несподіване рішення – він відклав судове засідання. А через два місяці відбулася ще більш дивна подія: кваліфікацію справи було змінено. Один із братів раптово “пригадав”, що нібито знайшов білий порошок взимку неподалік ставка і просто викинув його у смітник. Цього абсурдного твердження виявилося достатньо, щоб зняти найтяжче обвинувачення – контрабанду наркотиків.
У підсумку, брати Малеші, замість реального ув’язнення, отримали умовні терміни – по три роки з випробувальним терміном. Більше того, арештоване майно було повернуто фігурантам справи. Показовим є і той факт, що ані прокуратура, ані сторона захисту не стали оскаржувати це м’яке рішення.
Такий розвиток подій викликав хвилю глибокого обурення в українському суспільстві. Громадяни відкрито ставили риторичні питання про те, чиї інтереси були враховані таким “правосуддям” – чи то судді, чи прокурорів, чи, можливо, всіх разом. Адже таке покривання міжнародної оборудки, яка виставила Україну в непривабливому світлі на міжнародній арені, було розцінено як правовий сором та зрада національних інтересів.
Цей тунель, який свого часу активно обговорювався у провідних європейських засобах масової інформації, став своєрідним символом контрабанди в Закарпатській області. І замість справедливого покарання винних, суспільство отримало класичну схему з “стрілочниками”, які з неприхованою іронією залишили залу суду, відмовившись від будь-яких коментарів для журналістів. А Феміда, у свою чергу, нібито опустила очі, не в змозі дивитися на такий ганебний вердикт.