Історія та еволюція Ужгородської школи № 10 імені Дойко Габора: 80 років традицій угорськомовної освіти на Закарпатті

Розвиток національної освіти на Закарпатті має глибоке історичне коріння, де особливе місце посідають заклади із навчанням мовами національних спільнот. Одним із найяскравіших прикладів збереження культурної та мовної ідентичності в регіоні є Ужгородська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 10 з угорською мовою навчання імені Дойко Габора (угорською мовою закладена як Dajka Gábor). Цей освітній осередок не просто виконує функцію навчання, а вже майже вісім десятиліть виступає фундаментальною платформою для збереження традицій, інтеграції та розвитку угорської громади обласного центру. Початок роботи закладу у перші повоєнні роки ознаменував нову віху в культурному житті Ужгорода, створивши умови для здобуття якісної середньої освіти рідною мовою для тисяч закарпатців.

Становлення та перші історичні кроки освітнього закладу

Офіційна історія закладу розпочалася в середині сорокових років двадцятого століття. Згідно з архівними документами та історичними свідченнями, рішення про створення мовної школи було ухвалено 18 жовтня 1946 року за тодішньою адресою: місто Ужгород, площа Сталіна, будинок 20. Свою безпосередню педагогічну діяльність і прийом перших учнів школа розпочала 2 грудня 1946 року. На початковому етапі закладу довелося функціонувати в умовах суворої обмеженості матеріально-технічної бази та кадрового дефіциту, проте попит на навчання був колосальним — перші класи прийняли 653 учні.

У перші роки свого існування школа не мала єдиного приміщення, що змушувало керівництво розподіляти класи між різними локаціями міста:

• Основний корпус. Перші навчальні кабінети облаштували у будівлі, де нині успішно працює Ужгородська дитяча школа мистецтв на сучасній площі Шандора Петефі.

• Початкова ланка. Наймолодші вихованці закладу були розміщені окремо — для їхніх потреб виділили історичну міську будівлю «Máriaház», що дозволило частково розвантажити основні класи.

Новий етап у житті освітньої установи розпочався на початку 1950-х років. Тоді міська влада ухвалила рішення про переведення угорськомовної школи у просторе та монументальне приміщення колишньої єврейської гімназії, розташованої на Православній набережній річки Уж. Це переміщення визначило постійну географічну прив’язку закладу на наступні десятиліття.

Радянський період та трансформація освітнього простору на набережній

У радянські часи школа отримала нове ідеологічне ім’я — вона тривалий час функціонувала як середня школа № 10 імені Мате Залки (угор. Zalka Máté). Незважаючи на жорсткі рамки радянської освітньої системи, педагогічний колектив зумів зберегти високу якість викладання предметів угорською мовою. Випускники 1950-х, 1960-х та 1970-х років із теплотою згадують видатних педагогів того часу, серед яких особливе місце у пам’яті багатьох поколінь посів легендарний вчитель фізичної культури Степан Опаленик.

Цікавою особливістю функціонування закладу на Православній набережній було його сусідство з іншим потужним освітнім осередком. Поруч із 10-ю угорською школою знаходилася 11-а школа, яка була заснована у жовтні 1947 року як семирічний російськомовний навчальний заклад. Тривалий час вони ділили спільне подвір’я, що створювало унікальний мультикультурний простір. Учні обох шкіл не просто співіснували поруч, а разом проводили дозвілля, каталися взимку на портфелях з однієї гірки та навіть таємно відвідували буфети сусіднього закладу, що іноді викликало дитячі суперечки, але водночас вчило взаємодії з раннього віку. Вже у 1990-х роках в 11-й школі за бажанням учнів також впровадили факультативне вивчення угорської мови, що підкреслювало інтеграцію та взаємозв’язок двох установ.

Сучасний стан, розширення інфраструктури та збереження традицій

Період відновлення незалежності України приніс закладу як нові виклики, так і масштабні можливості для розвитку. У 1990-х роках популярність школи суттєво зросла, через що кількість учнів значно перевищила проєктну потужність будівлі. Навчальний процес довелося організовувати одразу в кількох різних корпусах, розкиданих по місту, що створювало серйозні логістичні незручності для вчителів, дітей та їхніх батьків.

Ситуацію вдалося кардинально вирішити завдяки масштабній реконструкції. У 2009 року було завершено будівництво та введено в експлуатацію нове сучасне крило головного корпусу. Завдяки цьому кроку вся інфраструктура школи № 10 була об’єднана в єдиний модернізований комплекс на Православній набережній, який відповідає всім сучасним стандартам безпеки та комфорту. Тоді ж закладу було присвоєно ім’я видатного угорського поета, просвітителя та професора філософії Дойко Габора, який наприкінці XVIII століття викладав в Ужгородській гімназії та залишив помітний слід у культурній історії краю.

Сьогодні Ужгородська школа № 10 впевнено утримує статус одного з найважливіших центрів угорськомовної освіти на Закарпатті. Навчання тут часто стає сімейною традицією: колишні випускники радянської епохи та періоду незалежності приводять сюди своїх дітей та онуків. Заклад демонструє високі результати підготовки, забезпечуючи учням надійний фундамент як для інтеграції в українське суспільство, так і для продовження навчання у провідних вищих навчальних закладах. На прикладі цього закладу чітко простежується те, як в Україні забезпечується право національних спільнот на здобуття освіти рідною мовою, розвиваючи принципи толерантності та взаємоповаги в сучасному європейському місті.