Ужгород на п’ятому році повномасштабного вторгнення демонструє суперечливі тенденції: за фасадом спокою та традиціями ховається місто, що стрімко змінюється під впливом внутрішньої міграції та релокації бізнесу. Фотограф Сергій Денисенко зазначає, що статус найбезпечнішого регіону спровокував будівельний бум, який призвів до транспортного колапсу та дисбалансу між житловим сектором і соціальною інфраструктурою. Попри естетичне очищення центру від реклами, місто потерпає від «візуального сміття» та хаотичної забудови, а емоційним символом часу став Пагорб Слави, де поховано сотні захисників України.
Міський голова Богдан Андріїв підкреслює, що громада прийняла понад 28 тисяч нових мешканців та близько 200 релокованих підприємств, що зміцнило економіку, але створило колосальне навантаження на школи та лікарні. Мер наголошує на згуртованості міста, проте визнає проблему браку кадрів, зокрема водіїв громадського транспорту через мобілізацію. Водночас критики вказують на відсутність генплану та незавершені інфраструктурні проєкти, такі як реконструкція Театральної площі, що контрастує з інтенсивним будівництвом нових житлових комплексів.
Представники бізнесу та культури помічають зміну самого «портрета» ужгородця: повільний ритм життя «slow living» стикається з динамікою великих міст, а кавовий бізнес адаптується до зростання витрат і зміни клієнтської бази. Письменник Банди Шолтес застерігає від втрати локальної ідентичності, а військовий Денис Ман відзначає певне «зачерствіння» суспільства до потреб ЗСУ. Попри всі труднощі, Ужгород залишається містом можливостей, яке намагається зберегти свою самобутність, водночас стаючи новим домом для тисяч українців.
🌍 Коротко для сусідів / Szomszédok hírei / Informácia pre susedov
HU: Uzhgorod átalakul a háború alatt: a város új arcát mutatja.
SK: Užhorod sa mení v čase vojny: mesto vykazuje nové rysy.
Раніше наше видання інформувало, що у Ужгороді відбулася презентація віртуальної платформи памяті для понад 600 українських героїв.