Трагічна звістка знову сколихнула Ужгород: 13 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання, загинув 35-річний Олександр Тарнай, відважний захисник України, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної землі.
Ужгород в глибокій скорботі: місто провело в останню путь Олександра Тарная, 35-річного Героя, чиє життя обірвалося 13 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на сході України. Прощання з воїном стало символом єдності та незламності духу ужгородців, які схиляють голови перед подвигом захисника.
Олександр Тарнай народився 28 лютого 1990 року в мальовничому Ужгороді. Його дитинство пройшло у стінах школи №2, де він здобував знання та формував свій світогляд. Згодом, прагнучи до нових горизонтів, Олександр вступив на факультет туризму, де отримав вищу освіту. До війни Олександр був відомий як професіонал у сфері технічного забезпечення масових заходів – його руки встановлювали сцени, світло та звук для концертів та фестивалів, він супроводжував гастролі відомих міжнародних зірок, роблячи кожну подію незабутньою.
У 2015–2016 роках, коли на східних рубежах України точилися бої, Олександр не вагаючись став на захист Батьківщини, проходив службу в зоні АТО як артилерист, демонструючи мужність та відданість своїй країні. З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Олександр знову не зміг стояти осторонь – він добровільно вступив до лав Збройних сил України, приєднавшись до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де пліч-о-пліч з побратимами боровся за кожен клаптик української землі. Олександр обрав нелегкий шлях піхотинця, брав участь у запеклих боях на Запорізькому та Херсонському напрямках, мужньо обороняв Бахмут, що став символом незламності українського духу, та брав участь у контрнаступальних операціях, наближаючи перемогу України. За час служби Олександр неодноразово зазнавав поранень і контузій, але кожен раз, після лікування, знову повертався на передову, демонструючи незламну волю до перемоги.
Побратими згадують Олександра як спокійну, відповідальну та надзвичайно людяну людину, яка завжди вміла підтримати інших у найскладніші моменти, знаходячи потрібні слова та даруючи надію. Його спокій і впевненість передавалися іншим воїнам, допомагаючи їм вистояти у важких боях.
13 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання з доставки особового складу та боєприпасів на передові позиції, автомобіль, в якому перебував Олександр, застряг на розмитій дорозі, ставши легкою мішенню для ворожої артилерії. Внаслідок обстрілу Олександр Тарнай загинув смертю Героя, віддавши своє життя за мирне майбутнє України.
За мужність і самовіддану службу Олександр Тарнай був відзначений високими державними та відомчими нагородами, серед яких відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», численні медалі та почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За службу», що свідчать про його героїзм та відданість військовій присязі.
Чин похорону Олександра Тарная відбувся на площі Народній в Ужгороді, де зібралися тисячі людей, щоб віддати шану Герою. Провести воїна в останню дорогу прийшли рідні, друзі, бойові побратими, представники міської влади та небайдужі містяни, для яких Олександр став символом мужності та патріотизму. Поховали захисника з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави, де спочивають кращі сини України.
У загиблого Героя залишилися батьки, сестра та кохана дівчина, для яких смерть Олександра стала непоправною втратою. Їхній біль розділяє весь Ужгород, який ніколи не забуде свого Героя.
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
У контексті теми нагадаємо про випускниця УжНУ презентує антиглянцевий журнал Максималізм.
Вічна пам’ять Олександру. Наш край втратив ще одного сина, але його подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Дякуємо за все, Герою.
Шкода, що така талановита людина, яка дарувала нам свята своєю роботою, мусила піти на фронт. Спочивай з миром, Олександре. Ваша жертва не буде забута.