Кампанія проти Олени Мудрої: Поліція шукає винних, але знаходить лише бездіяльність

Масштабна кампанія з дискредитації відомої закарпатської журналістки-розслідувачки Олени Мудрої, що розгорнулася минулого літа, досі залишається без конкретних результатів з боку правоохоронних органів. Це відбулося після її публікацій, які викривали сумнівні аспекти будівництва вітрової електростанції на Закарпатті. Незважаючи на очевидні докази, зокрема фейкову заяву до поліції, створення ШІ-відео та десятки публікацій з наклепами, організатори цієї атаки залишаються невідомими.

Журналісти NGL.media вже через кілька тижнів після початку кампанії виявили важливі зачіпки, що могли б вказати на її замовників. Ці дані були оперативно передані до поліції через саму журналістку. Однак, незважаючи на надану інформацію, правоохоронці протягом півроку так і не змогли встановити жодних підозрюваних чи зробити значного прогресу у розслідуванні.

Паралельно з бездіяльністю у справі про переслідування, поліція продовжує вести розслідування проти Олени Мудрої. Це провадження було відкрито на підставі очевидно фальшивого та анонімного звинувачення. Тим часом Міністерство енергетики України нещодавно надало “зелене світло” для продовження будівництва скандальної вітрової електростанції, що стало причиною журналістських розслідувань.

У липні минулого року Закарпатська поліція отримала лист, що містив серйозні звинувачення. Адресовані вони були журналістці Олені Мудрій та екологині Оксані Станкевич-Волосянчук. Автор листа, який назвав себе Маріком Федірком, стверджував, що жінки привласнили десятки тисяч доларів. Ці кошти нібито були отримані як грант для організації “екологічного ЛГБТ-віче” на полонині Руна, але захід так і не відбувся.

Попри очевидну абсурдність висунутих звинувачень, Ужгородське районне управління поліції оперативно відреагувало. Вже через два дні було відкрито кримінальне провадження. Журналістку та екологиню підозрювали у шахрайстві. Варто зазначити, що цю справу досі не закрито, що викликає питання щодо її обґрунтованості.

Водночас, якби слідчі доклали мінімальних зусиль, вони б підтвердили те, що NGL.media з’ясували за лічені дні. По-перше, особи з іменем Федірко Марік Васильович не існує в Україні. По-друге, за вказаною у листі зворотною адресою у Києві розташований звичайний офіс. По-третє, так званий автор листа називає себе координатором громадської організації «ЛГБТ Актив Україна», проте такої організації також не існує.

Що не так із будівництвом ВЕС на полонині Руна?

Звернення до поліції є лише одним з елементів скоординованої атаки на Олену Мудру. Відверті наклепи поширювали через десятки сайтів з сумнівною репутацією. Також їх розповсюджували у Facebook через акаунт «Марік Федірко». На нього підписано понад три тисячі користувачів. При цьому замість реального зображення власник цього профілю використовує фотографію бразильця Флавіо Сільво, що підтверджують сервіси розпізнавання облич.

Сама Олена Мудра прямо пов’язує цю дискредитаційну кампанію зі своєю професійною діяльністю. Зокрема, йдеться про її активну роботу над темою збереження унікальних Карпатських гір від забудови вітровими електростанціями. Журналістка переконана, що атака є спробою зупинити її розслідування.

«Психологічно атака мене наздогнала наприкінці минулого року – я відчувала величезну втому та огиду до того, що сталося. Але тепер, після сеансів психотерапії, я знову в ресурсі», – розповіла NGL.media журналістка. Вона додала, що пройти цю ситуацію з мінімальними втратами та не випасти з професії їй допомогла підтримка близьких людей, широкої журналістської спільноти як в Україні, так і за кордоном. Також важливу роль зіграли організації, що працюють з темами прав людини, особливо з фокусом на переслідування жінок. «Зрештою, такі атаки – це ризики нашої професії, до них треба бути готовим», – підкреслила Мудра.

Крім того, компанія «Вітряні парки України», яка планує забудувати вітряками полонину Руна, подала два позови проти Олени Мудрої. Обидва позови стосуються захисту ділової репутації. Вони містять вимоги стягнути з журналістки по 50 тисяч гривень моральної шкоди. Один позов суд залишив без розгляду, оскільки сам позивач подав таку заяву. Проте другий позов задовольнили частково, зараз справа перебуває на стадії апеляції.

«Мета позивача та тих, хто стоїть за кампанією з переслідування, – змусити замовкнути, відмовитись від теми», – робить висновок Олена Мудра, акцентуючи на тиску, який чиниться на неї.

Компанія «Вітряні парки України», зі свого боку, заперечує будь-яку причетність до дискредитаційної кампанії проти журналістки, намагаючись дистанціюватися від цих звинувачень.

Оскільки переслідування не припинялося, Олена Мудра звернулася до поліції. 28 червня 2025 року там відкрили офіційне провадження за фактом перешкоджання журналістській діяльності. З того моменту минуло майже вісім місяців, але поліція не змогла або не захотіла з’ясувати навіть ті обставини, які виявити зовсім не складно.

Лист із Перечина: Ключові докази втрачено

Встановити замовника кампанії проти Олени Мудрої є цілком реальною задачею. Журналісти NGL.media вирішили зосередитися не лише на цифрових, а й на фізичних слідах, які могли б привести до організаторів.

Паперовий лист зі звинуваченнями на її адресу у розкраданні грантових коштів був відправлений до поліції 1 липня. Це сталося лише за кілька днів після її звернення з приводу переслідування. Листа відправили з поштового відділення, розташованого на площі Народній у містечку Перечин. Це місце знаходиться поруч з будівлею міськради. На цій площі встановлено чимало відеокамер, що теоретично дозволило б ідентифікувати відправника.

Проте доступ до відеозаписів виявився непростим завданням. Голова Перечинської міськради Іван Погоріляк спочатку пообіцяв надати копію відео за той день. Журналісти разом із його заступником навіть почали обирати потрібні для аналізу камери. Але раптом мер повернувся і вирішив поцікавитися, навіщо саме потрібні ці записи. Як тільки він дізнався причину, то одразу змінив своє рішення. Він заборонив заступникові надавати будь-які записи.

Відео з камер спостереження у міськраді зберігаються лише протягом одного місяця. Липень вже добігав кінця, тому інформацію про існування запису NGL.media одразу передали адвокатці журналістки. Вона, у свою чергу, офіційно звернулася як до міськради, так і до поліції. Метою було отримання цього відеозапису в інтересах її клієнтки та для встановлення істини.

31 липня Перечинська міська рада відмовила у наданні відеозапису. Своє рішення вони обґрунтували тим, що на записі присутні «зображення третіх осіб». Отже, для його надання була потрібна їхня письмова згода або відповідна ухвала суду чи постанова слідчого. Поліція задовольнила клопотання адвокатки про вилучення відео лише 5 серпня. Проте лише через два тижні, 19 серпня, офіційно звернулася до міськради з відповідним запитом. Відповідь була очікуваною: через 30 днів записи з камер спостереження автоматично видаляються і відновленню не підлягають.

Іншими словами, Перечинська міська рада та особисто мер Перечина Іван Погоріляк були обізнані про необхідність зберегти важливий відеозапис. Однак вони не зробили жодних дій для цього. В результаті, ключовий доказ у справі про переслідування журналістки був знищений, що значно ускладнює подальше розслідування.

Таємнича Орися Б.: Анонімний слід

Це була не єдина зачіпка, яку вдалося виявити під час ретельного розслідування NGL.media. Журналістам вдалося встановити номер мобільного телефону відправника. Цей номер був використаний для відправлення рекомендованого листа з пошти. У месенджері Telegram цей номер підписаний як «Орися Б.», а замість аватарки розміщено зображення букета троянд.

«Орися» жодного разу не брала слухавку і не відповідала на повідомлення в месенджерах. Журналісти зауважили, що телефоном користувались переважно у вечірній час. Саме тоді біля надісланих повідомлень з’являлись дві сині галочки, що свідчило про їх перегляд. Було зроблено кілька спроб спровокувати абонента на відповідь, навіть пропонували доставити квіти, проте безрезультатно.

Лише одного разу, коли команда NGL.media вже поверталась із Закарпаття, «Орися Б.» відповіла на дзвінок. Проте майже відразу ж обірвала зв’язок. Більше вона не відповідала, а за якийсь час просто вимкнула телефон, зникаючи з поля зору.

На прохання NGL.media аналітики Molfar Intelligence Institute провели детальний аналіз цього номера телефону. За їхніми даними, акаунт у Telegram, ймовірно, був створений у липні 2024 року. Він є учасником лише одного чату під назвою «Перечин-Ужгород». Крім Telegram, до цього номера не прив’язані будь-які інші соціальні мережі та месенджери. Це свідчить про те, що телефон не використовували для особистих цілей, що посилює підозри щодо його використання в рамках кампанії.

Відправника листа можна було б встановити також за даними платіжної картки. Саме нею розрахувалися на пошті за відправлення. Адвокатка журналістки просила поліцію витребувати відповідні дані в «Укрпошти», проте слідчі досі не з’ясували цю важливу інформацію, що є ще одним свідченням бездіяльності.

Півроку без результату: Бездіяльність слідства

У прес-службі поліції Закарпатської області NGL.media усно повідомили, що правоохоронці досі очікують результатів експертизи замовних публікацій. Ці матеріали були спрямовані проти Олени Мудрої. Ця експертиза мала б встановити, чи містять ці матеріали заклики до переслідування журналістки або перешкоджання її професійній діяльності.

За словами самої Олени Мудрої, поліція не лише не знає, за чиєю заявою було порушено справу проти неї. Правоохоронці навіть не опитали власників сайтів, на яких публікували наклепи. Питання про те, хто саме розміщував ці матеріали та на чиє замовлення, залишилися без відповіді, що свідчить про глибоку прогалину у розслідуванні.

На момент публікації цієї статті Закарпатська поліція відмовила NGL.media у проханні про надання розширеного коментаря щодо розслідування справи. Це рішення викликає додаткові питання щодо прозорості та ефективності їхньої роботи.

Ця історія є не першою і, на жаль, не останньою. Вона добре ілюструє поширену тенденцію: у розслідуванні злочинів проти себе журналісти можуть розраховувати хіба що на власні сили. Навіть коли є конкретні зачіпки та відеозаписи, якщо відсутня політична воля, повноцінне розслідування просто не відбувається, залишаючи жертв без захисту.

А тим часом будівництво ВЕС з 30 вітряків на полонині Руна, через яке все це і почалося, отримало «зелене світло» від уряду. Це лише початок масштабного проєкту, у межах якого компанія «Вітряні парки України» планує встановити на карпатських полонинах загалом 334 вітроустановки, що обіцяє подальші суперечки та екологічні дискусії.

До слова, нещодавно обговорювалася тема: ужгородська спільнота віддала дань памяті загиблим захисникам України та учасникам угорської революції.