Ужгородський скансен опублікував унікальне видання «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ — першої половини ХХ ст.», яке містить понад 150 найменувань жіночих і чоловічих головних уборів різних етнічних груп регіону.
Ця книга — результат багаторічної праці директора музею Василя Коцана, який упродовж багатьох років збирав матеріал для видання. Окрім детального текстового дослідження, книга містить велику кількість старих світлин та фото зразків з фондових збірок музею.
— У виданні розкриваються не лише художні особливості головних уборів, а й їхню символіку, функціональне призначення та естетичне значення, — розповів Василь Коцан. — За головними уборами можна було чітко визначити соціальний статус, вік людини та обрядову роль.
Однією з цікавих деталей, про які розповів Василь Коцан, є обрядовий чепець бойків: на Воловеччині та Міжгірщині побутував спеціальний головний убір — шапочка з кольоровими стрічками, яку жінка одягала лише двічі в житті: на весіллі та в труні.
— Заміжні жінки за традицією не мали права ходити з відкритою головою у публічних місцях. У хаті чи в дворі вона могла вільно ходити з непокритою головою, але з двору виходила обов’язково з хусткою. У деяких районах Закарпаття жінки носили чепці, поверх яких пов’язували хустку.
Книга вийшла в рамках міжнародного грантового проєкту, який музей реалізує разом із партнерами з Румунії та Словаччини. Видання не продається, але його можна обміняти за донат на підтримку Збройних сил України.
Видання Ужгородського скансену
Книга стала вже 6-тим виданням в серії публікацій Закарпатського музею народної архітектури та побуту, яка знайомить поціновувачів народного мистецтва з окремими музейними збірками. Раніше вийшли друком книги про дерев’яні різьблені вироби, кераміку, прикраси з бісеру, ікони та вишивку.
Василь Коцан розповів, що наразі в друці у видавництві Олександри Гаркуші перебуває ще одна книга — «Скарби музею». Це — фотоальбом на 300 сторінок формату А4, присвячений усім збіркам музею: постійній експозиції «Під вишитим небом», об’єктам просто неба та колекціям вишивки, одягу, кераміки, металу, дерева тощо. Обидва видання музей обіцяє презентувати вже незабаром.
У контексті теми нагадаємо про забута висота Ужгорода: Історія колеса огляду Боздоського парку на світлині 1998 року.
Вражає глибина дослідження Василя Коцана. Цікаво дізнатися, як головні убори відображали соціальний статус та обряди. Це справжній скарб для етнографів та всіх, хто цікавиться історією Закарпаття.
Який чудовий проєкт! Як ужгородець, я завжди пишався нашою культурною спадщиною. Дуже радий, що видання про традиційні головні убори тепер доступне. Це важливо для збереження автентичності краю.