Відкриваючи світ пернатих: Ужгородські учні тестують сучасну оптику, надану словацькими орнітологами
Баклани та лебеді у найдрібніших деталях: Ужгородські школярі отримали можливість випробувати високоякісну оптику, люб’язно надану словацькими фахівцями з орнітології
Учні Ужгородського ліцею №5 імені Івана Чендея отримали цінну можливість поглибити свої знання про навколишній світ завдяки міжнародній підтримці. Інститут еколого-релігійних студій (ІЕРС) став отримувачем партії біноклів, призначених для спостережень за птахами, від авторитетної організації SOS/BirdLife Slovensko. Цей жест доброзичливості відкриває нові горизонти для юних дослідників природи.
Історія виникнення благодійного проєкту: Ця ініціатива є яскравим прикладом справжньої дружби та взаємодопомоги між народами. Збір біноклів став можливим завдяки самовідданим зусиллям словацьких екоактивістів, які прагнули подарувати дітям України унікальний досвід спостереження за птахами:
-
Rasťo Rybanič – досвідчений партнер українських орнітологів, який протягом багатьох років співпрацює з українськими колегами.
-
Matej Repel – керівник BirdLife Slovensko, який очолив зусилля зі збору необхідного обладнання.
-
Zuzka Paulo Lackovičová – ініціаторка збору оптики, яка вирішила зробити цей подарунок дітям України до свого Дня народження.
Перший практичний урок на березі Ужу: Учні 3-А класу мали нагоду випробувати нове обладнання під час екскурсії на набережну річки Уж. Незважаючи на значне похолодання, діти, під керівництвом досвідчених експертів – Руслани Джахман (краєзнавчий музей) та Олександра Бокотея (ІЕРС), провели захопливе спостереження за птахами.
Через те, що водойми в межах міста були частково замерзлими, на річці зібралася велика кількість пернатих. За допомогою наданих біноклів учні змогли детально розглянути:
-
Крижнів та елегантних лебедів, які прикрашали зимовий пейзаж.
-
Бакланів – птахів, які стали справжнім відкриттям для багатьох учнів третього класу.
Використання професійної оптики дозволило школярам спостерігати за птахами з близької відстані, не турбуючи їх та не порушуючи їхнього природного середовища існування в холодну пору року. Це сприяло формуванню у дітей дбайливого ставлення до природи та бажання пізнавати її таємниці.

У контексті теми нагадаємо про історія ужгородських сакур: від минулого до сьогодення.

А що, у нас своїх орнітологів нема? Чому словаки мають нас вчити природу любити? Дичина якась, чесно кажучи. Чи то вже зовсім зубожіли, що без біноклів з-за кордону ніяк?
Та то таке, діти хоч пташками бавляться, а не тільки в телефонах сидять! Може, краще би роботу дали, а не біноклі?