Фотостудії дев’ятнадцятого століття – це захопливі простори, що зберігають відголоски минулого. Хто ж позував перед об’єктивами тих часів, і які історії приховують ці знімки? Аналізуючи старі фотографії, можна створити досить чіткий образ забезпеченої людини в Ужгороді тієї епохи.

У другій половині XIX століття Ужгород був важливим центром ремесел, торгівлі та впровадження новітніх технологій. Саме в цей період тут проживав і успішно працював Жигмунд Лондон (London Zsigmond) – видатна особистість, яка поєднала в собі майстерність ювеліра, новаторський підхід фотографа та відповідальність активного громадського діяча.

Досліджуючи архів газети «Ung», Володимир Хила виявив цікаві факти з життя одного з перших засновників фотографії в Ужгороді.

Жигмонд Лондон: родинні зв’язки та підприємницька діяльність

Жигмонд Лондон народився приблизно у 1822–1823 роках у селі Мад, що входило до складу комітату Земплен. У документах угорського єврейського перепису населення 1848 року (Conscriptio Judaerum) він вже згадується як 25-річний ювелір, тобто кваліфікований майстер зі стабільним соціальним статусом в Унгварі.

Дружиною Жигмонда була Софія Кепеш (Kepes Zsófia). У 1849 році в сім’ї Лондонів народилася донька Луїза (Lujza). Родина Лондонів належала до міського середнього класу, який відігравав ключову роль у формуванні економічного та культурного ландшафту Ужгорода.

Ювелірна крамниця Жигмонда Лондона пропонувала широкий вибір ювелірних виробів – від елегантних перснів та витончених сережок до прецизійних годинників та вишуканих срібних столових наборів. Рекламні оголошення в газетах того часу підкреслювали значну перевагу: ціни були на 20% вигідніші, ніж у відомих торгових центрах Пешта та Відня.

Торгівля здійснювалася у приміщенні книгарні його зятя – Вільмоша Рота, що свідчить про налагоджену та ефективну систему родинного бізнесу. У 1882 році Жигмонд Лондон переніс свою крамницю на Велику вулицю, до магазину годинникаря Вайса, розташованого навпроти римо-католицького костелу.

Фотографія: мистецтво, що зароджується

У 1865 році Жигмонд Лондон відкрив одну з перших фотостудій в Ужгороді. Її розташування – вулиця Телекі, 528 (зараз вулиця Духновича). Фотостудія успішно функціонувала до 1890 року.

Це був сучасний для того часу простір, так звана «üvegterem» – скляна фотостудія з великими вікнами, що забезпечували достатнє природне освітлення. Знімки, зроблені тут, ретельно розфарбовувалися вручну, перетворюючи звичайну фотографію на справжній витвір мистецтва.

У газеті «Ung» збереглися записи про фотографів, які працювали в його студії: Decsey Ede з Будапешта (1878–1879), Podleszny András з Кошице (1882), Gévay Béla з Будапешта (1884), Perlgrund з Будапешта (1889).

Приїзд цих майстрів з різних міст Австро-Угорщини підкреслює, що ужгородська студія Лондона була значним професійним центром, а не просто провінційною майстернею.

Відомий дослідник історії фотографії Габор Сіладьї (Szilágyi Gábor) у своїй праці «Історія угорської фотографії. Від металевої фотографії до кольорової» згадує лише дві фотостудії в Ужгороді серед 281 фотографа країни у період 1862–1866 років: «В Ужгороді: London Zsigmond, Klein Márk.»

Це ставить Жигмонда Лондона в один ряд з піонерами угорської фотографії, визнаючи його вагомий внесок у розвиток цього мистецтва.

Громадський діяч та шанований член громади

У 1883 році Жигмонда Лондона було обрано членом управлінського комітету Ужгорода – органу місцевого самоврядування, який можна порівняти з сучасною міською радою.

Вас може зацікавити

Завдяки своєму високому соціальному статусу та значним податковим внескам, він отримав статус «virilis bizottsági tag» – члена управлінського комітету, який не обирався, а входив до ради на правах повноправного члена, маючи право голосу та беручи активну участь у вирішенні важливих міських питань.

На жаль, у червні 1885 року газета Ung повідомила про трагічну смерть Жигмонда Лондона, спричинену інсультом.

Жигмонд Лондон залишив по собі не лише безцінні фотографії та вишукані ювелірні вироби. Він назавжди ввійшов в історію міста, залишивши помітний слід в його економічному, культурному та візуальному просторі.

Раніше наше видання інформувало, що історичний детектив на ужгородському корзо: зухвала крадіжка липня 1926 року.