П’ять років за гратами: Ужгородський суд виніс вирок багатодітному батькові за самовільне залишення служби

Ужгородський міськрайонний суд завершив розгляд резонансної справи стосовно військовослужбовця, який вчинив самовільне залишення частини (СЗЧ). Попри спроби захисту апелювати до релігійних поглядів та наявності трьох неповнолітніх дітей, служити Феміди визнали чоловіка винним. За скоєння тяжкого злочину в умовах дії воєнного стану підсудному призначено покарання у вигляді п’яти років реального позбавлення волі.

Деталі правопорушення: від мобілізації до затримання

Обвинувачений, який є уродженцем Тернопільської області, розпочав свій шлях у війську в листопаді 2024 року в межах загальної мобілізації. Проте вже у лютому 2025 року солдат категорично відмовився виконувати наказ командування щодо переміщення для проходження курсу базової загальновійськової підготовки. Не підкорившись статутним вимогам, чоловік самовільно залишив розташування свого підрозділу.

Пошукові заходи тривали кілька місяців. Правоохоронні органи виявили та затримали втікача в Ужгороді лише через чотири місяці після того, як він зник із місця несення служби. Весь цей час чоловік перебував поза межами контролю свого військового керівництва.

Аргументи захисту: релігія, діти та сумніви в законності

Під час судових засідань підсудний не висловив каяття та відмовився визнавати свою провину. Його лінія захисту базувалася на трьох ключових аспектах:

• Переконання совісті: чоловік наполягав, що його релігійна віра категорично забороняє йому торкатися будь-якої зброї чи брати участь у військових діях.

• Сумніви в легітимності служби: засуджений стверджував, що процес його призову був незаконним, оскільки він особисто не підписував жодних документів та не складав військову присягу.

• Соціальний статус: адвокати наголошували на тому, що на утриманні чоловіка знаходяться троє неповнолітніх дітей, що, на їхню думку, мало б стати пом’якшувальною обставиною.

Чому суд відхилив доводи обвинуваченого

Суддя ретельно проаналізував кожен аргумент захисту, проте визнав їх юридично необґрунтованими. Зокрема, у рішенні зазначено, що підсудний не надав жодних документальних доказів своєї належності до офіційно зареєстрованих релігійних організацій, віровчення яких справді не допускає користування зброєю. Більше того, згідно з нормами Конституції України, виконання обов’язку із захисту Вітчизни є пріоритетним, а релігійні погляди не можуть бути підставою для повного ігнорування закону під час війни.

Представники правосуддя також зауважили, що мобілізація не завжди означає безпосередню участь у боях на передовій. Військовослужбовець мав можливість виконувати критично важливі тилові завдання, такі як будівництво фортифікацій, ремонт військової техніки або робота в логістичних вузлах, що не суперечило б його переконанням.

Щодо статусу багатодітного батька, суд роз’яснив: право на відстрочку реалізується через офіційне звернення до ТЦК та СП у встановленому законом порядку. Оскільки затриманий не оскаржував свій призов в адміністративному суді та не подавав відповідних заяв до моменту втечі, його мобілізація вважається абсолютно законною.

Остаточний вердикт та можливість апеляції

Враховуючи, що підсудний раніше не мав конфліктів із законом та виховує трьох дітей, суд призначив йому мінімальну санкцію, передбачену статтею 407 Кримінального кодексу України. На даний момент засуджений перебуває під вартою. Відповідно до процесуальних норм, він має 30 календарних днів для подання апеляційної скарги, якщо забажає оскаржити цей вирок у вищій інстанції.

Чи бажаєте ви, щоб я підготував на основі цього матеріалу короткий пост для соціальних мереж або розробив перелік мета-тегів для SEO-оптимізації сторінки?