Сьогодні, в Ужгороді, відбулася визначна подія, що об’єднала сотні людей у спільній місії — вшануванні пам’яті полеглих захисників України. Місто стало одним із центрів проведення 8-го Всеукраїнського забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Ця патріотична акція є не просто спортивним заходом, а потужним символом нашої національної єдності та безмежної вдячності тим, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни.
Щорічно цей марафон слугує важливим нагадуванням для кожного українця: свобода і незалежність не є даром, вони здобуті надзвичайно високою ціною — життям найкращих синів та дочок нашої нації. Кожна пройдена дистанція, кожен крок у цьому забігу — це данина поваги, що живить пам’ять про мужність та жертовність наших воїнів.
У серці Закарпаття, на вулицях Ужгорода, зібралося близько 700 учасників, щоб взяти участь у цій знаковій події. Серед них були рідні та близькі полеглих Героїв, їхні побратими та ветерани, представники керівництва області та міста, а також численні небайдужі жителі Ужгорода та гості міста. Кожен учасник біг з іменем конкретного Героя на грудях, тримаючи в пам’яті його унікальну історію та долю. Ті, хто не мав змоги бігти за конкретну людину, віддавали шану безіменним Героям, чиї імена, можливо, не увійшли в офіційні хроніки, але назавжди закарбовані в серці України.
Історія та символізм забігу
Початок цій шляхетній традиції поклав у 2018 році Олег Дурмасенко, батько загиблого «кіборга» Олексія Дурмасенка, у співпраці з Таїсією Братасюк та Дмитром Примаченком. З того часу цей забіг перетворився на живий символ нашої пам’яті, що об’єднує мільйони сердець по всій країні. Це подія, яка є живою, потужною традицією, що демонструє нашу спільну волю ніколи не забувати про подвиги тих, хто захищав нас.
Свою участь у забігу взяв і міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, який біг на честь Василя Габруся — вчителя Ужгородського ліцею №15. Василь Габрусь, у перші дні повномасштабного вторгнення, без вагань доєднався до лав Збройних Сил України. Він був педагогом з великої літери, справжнім наставником, Людиною з великим серцем, яку шанували всі навколо. Трагічно, але героїчно, Василь Кирилович загинув 16 січня 2025 року, віддавши своє життя, захищаючи свою Батьківщину, свою родину та кожного з нас.
Організатори, волонтери та кожен учасник цього дня вшанування заслуговують на щиру подяку. Їхня участь та внесок роблять цю акцію можливою. Цей день є важливим нагадуванням для нас усіх про величну жертву, яку принесли наші воїни заради нашого майбутнього.
Герої живі, доки їх пам’ятають. Ця проста істина є основою забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України», що вкотре доводить: пам’ять про подвиги наших захисників є найсильнішою зброєю у боротьбі за майбутнє. 🇺🇦
Залишити відповідь