Цього року три закарпатки отримали почесну відзнаку «Жіноче намисто Закарпаття». За результатами щорічного опитування, лауреатками 2024 року стали:
* Оксана Пагулич – начальниця відділу департаменту соцзахисту населення ОВА.
* Мирослава Каламуняк – директорка Ужгородської швейної фабрики.
* Ганна Мелеганич – волонтерка, голова ГО «Активна громада Закарпаття».
Місія відзнаки: зробити жінок видимими
Відзнаку присуджують вже вшосте. Лауреаток визначають шляхом опитування в мережі. Маріанна Колодій, засновниця та голова оргкомітету відзнаки, гендерна експертка та директорка Центру гендерної освіти при УжНУ, пояснила місію ініціативи. За шість років існування відзнаки, її лауреатками стали 18 жінок. Щороку, за результатами голосування, їх визнавали тими, хто зробив помітний внесок у розвиток Жіночого Руху Закарпаття.
“У 2020 році ми в Центрі гендерної освіти УжНУ просто порахували разом з моїми студентами і студентками, скільки щорічно нагород, різних, отримують жінки та чоловіки. І виявилося, що частка жінок, які отримують будь-які державні чи місцеві нагороди, в рази, в рази менша. Тобто це було співвідношення навіть не 1 до 10 чи 1 до 20, це було співвідношення 1 до кількох сотень”, – розповіла Маріанна Колодій.
Вона додала, що для України це дуже важливо, адже історія жінок часто залишається “білим по білому”. Ця непоцінованість формує контекст невидимості. Відтак, щоб зробити жінок видимими, як елемент адвокації започаткували відзнаку «Жіноче намисто Закарпаття».
Внесок поза професійною діяльністю
Маріанна Колодій зазначає, що сьогодні «Жіноче намисто Закарпаття» – це вже більше, ніж просто адвокація. Це окрема історія жіночого руху Закарпаття, і багато жінок прагнуть отримати цю відзнаку. За 6 років відзнаку отримували жінки з абсолютно різних галузей, з різним рівнем освіти та ставленням до влади.
“Дуже багато жінок отримують цю нагороду не за свою професійну діяльність. А за те, що вони роблять попри свою основну роботу. Вони йдуть ще щось робити: волонтерити, діяти в межах громадського активізму, допомагати своїй громаді щось розчищати чи озеленювати. Або виконувати безліч інших важливих справ”, – зауважила пані Колодій.
За її словами, багато лауреаток, отримуючи відзнаки, говорили, що вони й не думали, що роблять якусь вагому справу. Вони стикалися з хейтом, осудом, тим, що їм казали сидіти вдома. А не перейматися прибиранням парку, плетінням сіток, готуванням сухих супових сумішей, допомогою безпритульним дітям тощо.
“А отримавши відзнаку, вони побачили, скільки людей їх підтримують. Людей треба поціновувати, мотивувати, підтримувати за життя. І тому ця відзнака про те, щоб показати молоді реальні постаті. Вони будуть прикладами для наслідування. Це не голлівудські, естрадні зірки, а жінки, які тут і тепер щось роблять для своєї громади, для своєї вулиці, міста, регіону. І для дівчат і хлопців це буде дуже важливо, тому що це ж їхні матері, їхні тітки, їхні, можливо, бабусі”, – підсумувала Маріанна Колодій.
Які ще ініціативи, на вашу думку, могли б ефективно сприяти визнанню внеску жінок у розвиток суспільства?
