На старому кладовищі, що розташоване на вулиці Капушанській в Ужгороді, волонтери вже вдесяте провели толоку. Вони розчищали територію від густих чагарників та сміття. Ініціативу, запропоновану ГО “Активна громада Закарпаття” та “Міські дерева (Ужгород)” у квітні, супроводжували несподівані масштаби робіт. Про це розповіла Varosh одна з учасниць, Євгенія Мучичка.
Невідповідність очікувань та реальності
“Ми сподівалися, що до нас долучиться значно більше ужгородців. Ми планували за 2-3 рази прибрати цвинтар, — каже Євгенія Мучичка. — Та потім зрозуміли, що все не так просто”. На першу толоку долучилося КП “Ужгородський комбінат комунальних підприємств” з необхідною технікою. Це значно допомогло у прибиранні. Проте на інших суботніх толоках волонтери працювали самостійно. Зазвичай приходить до 10 людей, а роботи залишається дуже багато.
Наразі цвинтар прибирають лише волонтери. За 10 суботніх толок вони очистили приблизно четвертину цвинтаря, що має загальну площу понад 4 гектари. Волонтери намагаються рухатися поступово, не пропускаючи жодної ділянки. Щотижня зібрані гілки та сміття забирають “Ужгородський комбінат комунальних підприємств” та “АВЕ Ужгород”. Директор КП Анатолій Сухолов повідомив Varosh, що раз на кілька тижнів їхнє підприємство приїжджає і зрізає товсті кущі спеціальною технікою.
“Ми постійно підтримуємо контакт з волонтерами. Вони нам кажуть, де, в якій ділянці потрібна наша техніка. У певний день ми приходимо і зрізаємо особливо важку рослинність”, — зазначив Анатолій Сухолов. Він також розповів, що кілька років тому, коли Ужгородська міська рада планувала облаштувати на території цвинтаря Меморіальний парк, підприємство за кілька днів повністю прибрало територію. Однак проєкт не реалізували, і цвинтар швидко знову заріс чагарниками. Волонтери зазначають, що деякі чагарники не прибиралися близько 5 років.
Бачення волонтерів та історична цінність кладовища
“Безкінечно прибирати територію кладовища волонтери не можуть. Тут потрібна підтримка і системне бачення міськради”, — наголошує Євгенія Мучичка. — “Але я впевнена, що бачення міськради і наше, волонтерів, на цю територію різні. Ми не хочемо, щоб тут був меморіальний парк, тому що тоді тут спиляють більшу частину дерев, а замість паркових стежок будуть бетонні доріжки. Ми хочемо, щоб тут збереглося кладовище. Щоб воно було зеленим, доглянутим острівцем посеред міста”.
Валентин Волошин, який також долучається до толок, погоджується: “Це кладовище. Воно таким і має бути, просто доглянутим. Цей цвинтар живий: є могили, за якими доглядають рідні — до них прокладені стежки, вони прибрані, там живі квіти”. Він спростовує вислови деяких науковців про “незначущі поховання”. Під час прибирань волонтери знаходять дуже давні та гарні могили. Валентин натрапив на могилу, датовану 1896-1897 роками. Це одні з найраніших поховань, які вони бачать. Є цілі родини поховані, найпізніші дати, які він бачив, — 60-ті роки.
Серед унікальних знахідок — могила зі зруйнованим хрестом, де на огорожі був напис “di Valentino”. Дослідниця історії Ужгорода Ліна Дегтярьова, яка теж бере участь у прибиранні, повідомила, що це був дуже відомий на початку XX століття в Кошицях (Словаччина) автор. Він працював зі штучним каменем, тобто бетоном. Нині найкращі склепи у Словаччині є його авторства — Луїджі Ді Валентіно. Досі в Ужгороді не було зафіксовано жодної його роботи.
Наразі толоки триватимуть. Євгенія Мучичка запрошує всіх охочих долучитися до прибирання, навіть якщо суботній час не підходить. Можна прийти у будь-який зручний час. Проте є велике прохання ретельно вбратися та бажано не йти наодинці. Часом на прибраній території зустрічаються агресивні компанії.
Varosh звернувся до Ужгородської міської ради із запитанням про бачення майбутнього кладовища. А також про можливість підтримувати там лад силами комунальних установ, зберігаючи локацію незмінною. Наразі відповідь очікується.
Які ще об’єкти в Ужгороді, на вашу думку, потребують такої волонтерської та системної допомоги?
