В Ужгородському пресклубі відбулася презентація 41-го випуску літературної збірки «Між Карпатами і Татрами», яка цього разу присвячена творчому спадку видатного закарпатського вченого, письменника, сходознавця, дослідника праць Агатангела Кримського та багаторічного викладача історичного факультету Ужгородського національного університету Казимира Гурницького. До ювілейного видання увійшли як оригінальні поетичні твори митця, так і його майстерні переклади зі словацької, польської, німецької та білоруської літератур.
Ініціатором та незмінним упорядником серії «Між Карпатами і Татрами», що видається з 2001 року, є доцентка кафедри словацької філології УжНУ Тетяна Ліхтей. У створенні кожного випуску беруть активну участь перекладачі, студенти-словакісти та випускники кафедри. На презентації нового видання 9 квітня пані Ліхтей представила збірку спільно із завідувачкою кафедри словацької філології Наталією Петріцою та художньою редакторкою, перекладачкою з польської Олександрою Козоріз.
Доцентка кафедри словацької філології УжНУ Тетяна Ліхтей поділилася особистими спогадами про Казимира Гурницького, якого вона добре знала:
– Казимир Гурницький – це надзвичайно цікава та неординарна постать в історії Закарпаття. Минулого року ми відзначили 100-річчя від дня його народження. Він народився на Хмельниччині в родині, якій судилося пройти через жахіття Голодомору, примусове переселення та Другу світову війну. Попри численні життєві випробування, Казимир Іванович зберіг неймовірну доброту, щирість, відкритість та невичерпний оптимізм, завжди випромінюючи позитив. Він віддав десятиліття викладанню на історичному факультеті спочатку Ужгородського державного, а згодом – національного університету.
Тетяна Ліхтей з теплотою пригадала студентські роки, коли від істориків чула, що вони лагідно називали свого викладача «Казік» і завжди старанно готувалися до його занять, адже непідготовленим прийти на пару до нього вважалося неприпустимим.
За словами пані Ліхтей, літературна творчість була для Казимира Гурницького справжнім емоційним розвантаженням, «люфтом у відкритий творчий космос».
– Його збірки «Право на вічний неспокій», «Ікарові очі», «Земля у польоті», «На стикові тисячоріч», «Третє цвітіння», «В одвічнім колі дванадцяти», «В магії сакури» отримали високу оцінку місцевих краєзнавців. Протягом свого життя Казимир Іванович здійснював переклади творів зі словацької, німецької, білоруської літератур, але особливу увагу приділяв польській, що було пов’язано з його родинним корінням.
Завідувачка кафедри словацької філології УжНУ Наталія Петріца, яка також є перекладачкою, підкреслила, що перекласти складну та глибоку творчість словацького поета-символіста Івана Краска могла лише така ж неординарна особистість, якою був Казимир Гурницький:
– Хоча Казимир Іванович не народився на Закарпатті, його внесок у культурне життя нашого краю є неоціненним. За фахом він був істориком, а поезія була його справжнім покликанням. Художній переклад прози – завдання не з легких, а поезії – тим паче.
Художня редакторка та перекладачка з польської Олександра Козоріз поділилася спогадами про співпрацю з Казимиром Гурницьким та його дружиною під час роботи над поетичними збірками митця:
– Мені пощастило познайомитися з Казимиром Івановичем на етапі редагування його першої книги. Для нього вагу мало кожне, навіть найменше слово. Він завжди особисто телефонував, коли виникали питання щодо тексту. Дослівний переклад поезії – це як спроба передати почуття через скло. Казимир Гурницький кінчиками пальців відчував і польську, і українську мови, що робило його переклади особливо тонкими та влучними.
Переклад ліричних творів закарпатського письменника на словацьку мову здійснила Наталія Курах, випускниця словацького відділення УжНУ.
Поет, публіцист та перекладач Василь Густі високо оцінив творчість Казимира Гурницького та підкреслив важливе значення збірки «Між Карпатами і Татрами» для літературного простору Закарпаття:
– Мені доводилося спілкуватися з представниками культурної сфери з Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини. Всюди збірку «Між Карпатами і Татрами» сприймають як своєрідний літературний бренд Закарпаття. У 60-70-х роках минулого століття закарпатську поезію називали «родзинкою» регіону. Останні два десятиліття саме художній переклад вважається візитною карткою закарпатської літератури. Я надзвичайно вдячний Тетяні Ліхтей за існування цієї чудової серії, до якої вона залучила студентів, науковців та відомих письменників. Тримаючи в руках книгу Казимира Гурницького, я згадую 1968 рік, коли вийшла його знакова праця «Право на вічний неспокій», а згодом – «Ікарові очі». Всі знали Казимира як глибокого історика, який по-новому відкрив для нас постать Агатангела Кримського. Але справжнім відкриттям стало, коли про нього заговорили як про талановитого поета.
На презентації також була присутня Евеліна Гурницька, онука відомого письменника та викладачка кафедри журналістики УжНУ. Вона висловила щиру подяку упорядникам збірки за збереження та популяризацію творчої спадщини її дідуся, поділившись теплими спогадами про нього.
На завершення презентації Тетяна Ліхтей зазначила, що робота над упорядкуванням творчості видатного закарпатського митця триває. Наприкінці заходу студенти словацького відділення Ужгородського національного університету продекламували вірші Казимира Гурницького як українською, так і словацькою мовами, віддаючи шану його багатогранному таланту.
