В Ужгороді, попри активний спротив громадськості, продовжується скандальне зведення тринадцятиповерхової будівлі в безпосередній близькості до історичного ареалу міста та лише за кілька десятків метрів від унікального архітектурного ансамблю міжвоєнного періоду – мікрорайону Малий Ґалаґов. Ситуація викликає особливе обурення тим, що Міністерство культури України обмежується формальними відписками, констатуючи відсутність погодження на будівельні роботи, але водночас не вживає дієвих заходів для їх зупинки в межах своїх повноважень.
У серці Закарпатської області, в Ужгороді, наполегливо триває будівництво висотного житлового комплексу, що сягатиме 47 метрів заввишки, розташувавшись у безпосередній близькості до історичного центру міста, на вулиці Закарпатській. За офіційним проєктом, споруда матиме 13 поверхів, проте її загальна висота, враховуючи цокольний поверх та оглядовий майданчик на даху, фактично відповідає параметрам повноцінної шістнадцятиповерхової будівлі.
Керівник громадської організації «Офіс перетворень» Олександр Ровняк у своєму коментарі для видання Varosh повідомив, що на початку 2024 року обурена громада Ужгорода, намагаючись зупинити незаконне будівництво, змушена була звернутися безпосередньо до Міністерства культури України, зібравши під відповідним зверненням близько 2,5 тисяч підписів небайдужих мешканців. До такого крайнього кроку, за словами Олександра, довелося вдатися після того, як аналогічні звернення на місцевому рівні були повністю проігноровані – на них жодним чином не відреагували ані в Ужгородській міській раді, ані в Закарпатській обласній військовій адміністрації, ані в органах прокуратури.
У відповіді на звернення громади Міністерство культури України офіційно повідомило, що жодних погоджень на проведення будівельних робіт у безпосередній близькості до історичного ареалу міста, який перебуває під охороною держави, не надавалося. Проте, незважаючи на це, будівельні роботи продовжувалися й надалі, не зустрічаючи жодної протидії з боку контролюючих органів.
«Будівництво розгортається щодня ударними темпами, наразі вже зведено три повноцінні поверхи майбутньої висотки. У зв’язку з цим ми ініціювали повторне звернення до Міністерства культури, щоб з’ясувати, що ж насправді відбувається. У відповідь ми отримали інформацію про те, що Міністерством було утворено спеціальну робочу групу з-поміж представників Закарпатської ОВА та Ужгородської міської ради для всебічного дослідження цього питання. І, що найбільш обурливо, ця робоча група не виявила жодних порушень чинного законодавства», – з гіркотою констатує Олександр Ровняк.
Згідно з офіційною відповіддю Міністерства культури, зокрема, зазначається, що «відповідно до акту візуального обстеження, надісланого Закарпатською обласною державною адміністрацією, порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини не виявлено». Водночас, публічно коментуючи ситуацію, представники Міністерства заявили про намір повторно звернутися до Закарпатської ОВА з метою детального з’ясування обставин, що склалися довкола продовження будівельних робіт за адресою вулиця Закарпатська, 1Д.
Однак, наголошує Олександр Ровняк, попри публічні заяви, жодних реальних та дієвих кроків, таких як винесення офіційного припису щодо негайного призупинення незаконного будівництва, Міністерством культури так і не було зроблено.
Критична помилка в Історико-архітектурному плані як підґрунтя для свавілля забудовника
За словами Олександра Ровняка, така неприпустима ситуація стала можливою через існування критичної проблеми в одному з ключових містобудівних документів – Історико-архітектурному опорному плані Ужгорода. Цей документ є базовим для фіксації розташування та чітких меж об’єктів нерухомої культурної спадщини міста та, що особливо важливо в даному контексті, встановлює межі територій, в яких можливе або ж категорично забороняється нове будівництво, а також визначає граничну висотність споруд.
Чинний Історико-архітектурний опорний план Ужгорода був затверджений ще у 2013 році. Відповідно до його положень, територія, де наразі активно зводиться багатоповерхова будівля, відноситься до зони регулювання забудови 1 категорії, що передбачає особливо суворий контроль за будь-яким новим будівництвом. Проте, як зазначає Олександр Ровняк, під час розробки цього стратегічно важливого документу його автори з незрозумілих причин не прописали жодних конкретних обмежень щодо максимально допустимої поверховості забудови, яка може здійснюватися в межах цієї зони суворого регулювання. Парадоксальним є той факт, що водночас для зони регулювання 2 категорії, яка є значно менш суворою, такі чіткі обмеження щодо висотності будівель у плані передбачені.
Свого часу на цю кричущу проблему в коментарі для видання Varosh також звертав увагу відомий ужгородський архітектор Олександр Шеба. Він наголошував, що питання щодо нагальної необхідності прискорення процесу доопрацювання застарілого історико-архітектурного опорного плану забудови міста неодноразово виносилося на розгляд як міської містобудівної ради, так і консультативної ради при обласній адміністрації, проте, на жаль, до сьогоднішнього дня жодних реальних кроків у цьому напрямку так і не було зроблено.
«Саме цією кричущою прогалиною у містобудівній документації й скористався недобросовісний забудовник, який безперешкодно зводить у зоні особливо суворого регулювання тринадцятиповерхову будівлю, де, за всіма логічними та архітектурними нормами, не мало б бути більше ніж п’ять поверхів. А Ужгородська міська рада та Закарпатська ОВА, у свою чергу, видали необхідні дозволи, формально посилаючись на відсутність чітко прописаних обмежень щодо висотності в Історико-архітектурному плані. Цей стратегічно важливий документ за понад десять років вже давно мав бути або якісно відкоригований, або ж розроблений абсолютно новий, сучасний варіант. Однак відповідальні особи за цей тривалий період часу цього так і не зробили. В результаті ми вже маємо неприпустимі прецеденти появи висотних будівель у зоні суворого регулювання, і з високим ступенем ризику ця ганебна ситуація буде повторюватися й надалі. І, що найгірше, жодна відповідальна особа за це свавілля не несе жодної відповідальності», – з обуренням підсумовує Олександр Ровняк.
