Громадська організація “Момент міцності” з кінця минулого року активно впроваджує новаторський проєкт “Психологічна підтримка дитячих лікарень” в Ужгороді та Харкові, спрямований на розвиток психологічної культури в медичних закладах. Як пояснила одна з менторок проєкту, психологиня Людмила Балецька, унікальність ініціативи полягає у залученні до співпраці не лише досвідчених експертів у галузі психології та клінічної психології, а й студентів різних спеціальностей, які вже на 2-3 курсі отримують можливість набувати практичного досвіду в лікарняних умовах.
Людмила Балецька
Олександр Товт, студент 1 курсу спеціальності «Клінічна психологія» Ужгородського національного університету, підкреслив міждисциплінарний характер проєкту: «Студенти медичної, психологічної та музичної кафедр під керівництвом досвідчених фахівців з різних галузей навчаються та застосовують отримані знання на практиці разом зі студентами з Харкова. На початку я не міг уявити, як медик, психолог і музикант можуть ефективно співпрацювати, створюючи атмосферу турботи та довіри в дитячій лікарні. Однак, як виявилося, саме взаємодія не лише цих трьох спеціальностей, а й психологів з лікарями, лікарів з пацієнтами формує новий та якісний підхід до лікування дитини, де її емоційний стан є ключовим фактором».
Саме інтеграція різних професійних компетенцій стала рушійною силою проєкту, що вивела на якісно новий рівень процес лікування, де в центрі уваги перебуває маленька особистість.
Етапи реалізації проєкту:
Проєкт “Психологічна підтримка дитячих лікарень” реалізується у три послідовні етапи.
Перший етап, що тривав сім днів, був присвячений об’єднанню студентів з обох міст, їхньому інтенсивному навчанню та активному обміну досвідом. Студенти мали змогу пройти спеціалізовані тренінги від провідних експертів різних галузей. Людмила Балецька зауважила, що мультидисциплінарність проєкту проявилася не лише серед студентів, а й на рівні викладачів. Серед тренерів були психологи різних напрямків, історик, талановита музикантка, лікарі різних спеціальностей та навіть відомий радіоведучий. Це яскраво демонструє потенціал плідної співпраці фахівців різних сфер для створення якісних освітніх та практичних колаборацій.
Проєкт успішно триває вже четвертий місяць і демонструє відчутні позитивні результати, значною мірою завдяки унікальному міждисциплінарному підходу, що ефективно об’єднує студентів та викладачів різних спеціальностей.
Ініціатива стала потужною платформою для професійного зростання студентів, які опановують різні спеціальності: медицину, психологію, клінічну психологію та мистецькі дисципліни. Саме ця міждисциплінарність є ключовою інновацією проєкту, що надає молодим фахівцям безцінні практичні навички, які часто залишаються поза межами суто теоретичного університетського навчання.
Психологиня Людмила Балецька розповіла про перші практичні кроки проєкту: «Ми започаткували цей проєкт і закупили розвиваючі іграшки для дитячої лікарні в Ужгороді, що на вулиці Бращайків. Для Харківської дитячої лікарні №16 ми створили велику аудіолабораторію, де діти мають можливість експериментувати зі звуками, використовувати медичне приладдя у грі, таким чином опрацьовуючи свій лікарняний досвід. Ця волонтерська ініціатива студентів у Харкові триває вже кілька років, на відміну від Ужгорода, де ми не мали такого регулярного та систематичного волонтерського підходу. Тому ми активно залучили студентів, провели для них інтенсивну резиденцію на початку проєкту, де вони отримали знання від багатьох викладачів Ужгорода. Це особливо цінно, оскільки демонструє нашу здатність до співпраці на рівні університету між різними спеціальностями заради спільної мети».
Одним із цікавих аспектів співпраці стала лекція історика Павла Худіша під час спільної резиденції, присвячена історичним зв’язкам між Харковом та Ужгородом. Його тема стосувалася важливості культурної та історичної чутливості. Розуміння культурних особливостей один одного сприяє глибшому взаєморозумінню та налагодженню міжособистісних стосунків у команді, що є надзвичайно важливим у контексті міжміської співпраці.
Мультидисциплінарність у практичній діяльності:
Наразі триває другий етап проєкту, в рамках якого команди студентів регулярно, раз на тиждень, відвідують дитячі лікарні в обох містах, безпосередньо взаємодіючи з маленькими пацієнтами. У Харкові, завдяки створеній звуколабораторії, студенти разом з дітьми записують аудіоподкасти та аудіоказки. В Ужгороді основна увага зосереджена на проведенні різноманітних ігор з використанням сенсорних та реабілітаційних іграшок, а також на організації музичних занять.
Олександр Товт поділився досвідом однієї з таких зустрічей: «У січні наша команда підготувала тематичне заняття, присвячене Різдву та всесвітньо відомій колядці «Щедрик». Я розробив презентацію, коротко розповівши про історію її створення. Моя партнерка по проєкту, Женя, яка здобуває музичну освіту, створила візуальне відео, де наочно показала, які найпростіші музичні інструменти (шейкери, ксилофон, глюкофон) можна використати для відтворення неповторної мелодії колядки. Дарина, студентка психологічного факультету, яка також цікавиться дизайном, підготувала афішу заходу. Зрештою, незважаючи на жахливу зливу того дня, ми зібралися разом, і заняття пройшло надзвичайно цікаво та пізнавально!»
Крістіна, студентка 3 курсу спеціальності «психологія», високо оцінила роботу в мультидисциплінарній команді: «Особисто для мене це класний та надзвичайно дієвий формат співпраці. Однією з найважливіших переваг такої команди є можливість обміну різноманітним досвідом та його ефективної реалізації, що дозволяє охопити багато сфер та значно підвищити результативність спільної діяльності. Крім того, це чудова нагода розширити світогляд, познайомитися з різними підходами до роботи та, зрештою, знайти нових друзів!»
Женя, майбутня музикотерапевтка, також поділилася своїми враженнями: «Для мене робота в мультидисциплінарній команді стала цінним та надзвичайно важливим досвідом. Як музикотерапевтка, я добре розуміла потужний вплив музики на психологічний стан людини та її значну роль у процесі реабілітації. Водночас я усвідомлювала, що музика сама по собі не може замінити знання та навички фахівців інших сфер. Медична ж галузь допомагає зрозуміти фізіологічні реакції організму на психологічні травми, що є критично важливим у процесі відновлення. Саме тому в межах психологічної підтримки та, тим паче, психологічної реабілітації надзвичайно важливо враховувати весь спектр людських потреб – від фізичних до емоційних. Лише завдяки тісній співпраці фахівців з різних галузей можна досягти найкращих результатів. Під час тренінгів та практичної роботи я усвідомила, наскільки важливо виходити за межі своєї вузької спеціальності та дивитися на проблему комплексно, з різних точок зору».
Людмила Балецька підкреслила, що кожна команда проєкту має свою конкретну мету, об’єднану спільною практичною діяльністю. Студенти вчаться усвідомлювати, які саме ігри, в якому контексті та з якою тематикою вони будуть пропонувати дітям, а також як ефективно взаємодіяти з маленькими пацієнтами. Окрім того, надзвичайно важливим є врахування медичного аспекту: суворе дотримання всіх санітарних норм та правил, забезпечення того, щоб їхня діяльність не заважала лікарняному процесу, а натомість допомагала дітям повернути відчуття звичного дитинства, можливість гратися навіть у лікарняних стінах.
Менторка проєкту висловила сподівання на подальший розвиток ініціативи: «Я б дуже хотіла, щоб цей проєкт отримав продовження, щоб ми змогли перейти до четвертого етапу, де б ми могли поширювати наш цінний досвід на інші лікарні, залучати до спеціалізованої школи фахівців, психологів та самих дитячих лікарів, щоб глибше обговорювати важливі питання, що стосуються розвитку психологічної культури в медичних закладах. Ми активно шукатимемо відповідне фінансування, щоб підтримати та розвивати цю важливу ідею».
Олександр Товт підсумував важливість міждисциплінарної співпраці: «Ми збагачуємося та зростаємо професійно, навчаючись один в одного. Ми можемо та маємо працювати разом, об’єднуючи наші знання та навички!»
У ГО “Момент міцності” переконані: «Гра не скасовує лікування, але вона здатна якісно змінити ставлення дитини до цього процесу. І коли маленькі пацієнти говорять, що не хочуть йти з лікарні, це є яскравим свідченням того, що тут вони знайшли не лише кваліфікованих лікарів, а й справжніх друзів, розуміння та частинку звичного дитинства. Тож ми щиро віримо, що наша ініціатива з психологічної підтримки дитячих лікарень є лише першою, але надзвичайно важливою цеглиною у майбутньому великому проєкті позитивних змін на краще».
