back to top
-0.2 C
Uzhhorod
Понеділок, 24 Лютого, 2025

Хранитель старовинного духу Ужгорода Юрій Руснак створив унікальне місце, яке давно стало не лише кафе, але й музеєм.

Мабуть, всі ужгородці хоча б раз у житті відвідували кафе-музей «Під замком». Для старшого покоління мешканців міста це місце відоме під назвою «Снек» – саме так його нарекли люди, і ця назва міцно закріпилася в народі. Будівля на вулиці Ольбрахта, 3 має довгу історію, а кафе офіційно вважається найстарішим закладом громадського харчування Ужгорода, якому вже 37 років. «Снек» був і залишається популярним місцем для кавування й обідів студентів фізичного факультету УжНУ, який розташований поруч. Завдяки своїй старовинній атмосфері та особливому духу це місце люблять відвідувачі. Тут часто збираються творчі люди, проводяться літературні та музичні вечори, а також виставки художників. Протягом кількох десятиліть кафе є обов’язковою частиною програми для туристів та поціновувачів старовини. Ще б пак, у ньому зібрані сотні антикварних експонатів, які можна розглядати годинами.

Проте є ще одна, мабуть, головна привабливість цього чарівного місця. Це власник і директор закладу Юрій Руснак – людина, закохана у свою роботу та все, що з нею пов’язане. Він створив цей простір з великою любов’ю до кожного предмета, історії Ужгорода та Закарпаття, наповнив його духом старовини, теплом і гостинністю. Багатьом, хто вперше зустрічається з Юрієм, через кілька хвилин здається, що вони знайомі багато років. Руснак вільно розмовляє сімома мовами і має друзів у різних куточках світу. Він сам є справжнім мультикультурним брендом Ужгорода, а також прикладом того, як можна бути щасливим, зробивши своє хобі своєю роботою.

Мені 72 роки, і я ще пам’ятаю ту післявоєнну буржуазність Закарпаття, про яку тепер можна прочитати в книгах, – розповідає Юрій, неквапливо подаючи каву. Тут вона густа, смачна, гірка і дуже пасує до навколишнього антуражу.

23

Для підготовки матеріалу та фотозйомки кафе-музею і антикварного автомобіля власник запропонував нам прийти о 7 ранку в неділю, коли ще немає відвідувачів. Це зручний час, щоб під’їхати до закладу та підвести Fiat з гаража до дверей кафе. На порожній вулиці Ольбрахта, вимощеній старою бруківкою, автомобіль виглядає особливо вражаюче.

Кілька років тому Юрій Руснак придбав антикварний автомобіль у Мукачеві, який знаходився у вкрай занедбаному стані. Попередній власник купив машину багато років тому з наміром реставрувати її, але так і не встиг це зробити. Після продажу будинку він пообіцяв новій господині забрати автомобіль пізніше, але помер. Машина простояла у дворі близько 30 років. Не так давно син цього чоловіка переїжджав до Угорщини і розпродував батькові речі, через що знайомі і зв’язалися з Руснаком.

Юрій поїхав у Мукачево, щоб оглянути машину. Вона була у жахливому стані, ржава і занедбана, але він вирішив купити її за невелику суму. Власниця будинку дозволила забрати автомобіль, попросивши лише не пошкодити лугош (металевий каркас над двором, густо обплетений виноградом). Юрій найняв місцевих мешканців, дав їм трохи грошей, щоб вони допомогли. Одні розбирали лугош, а з іншими Юрій перевернув машину набік і виніс її.

Img 3419

Повернувшись додому, Юрій Руснак почав досліджувати свою покупку і зрозумів, що володіє справжнім скарбом. Це був італійський Fiat 508C Balilla 1932 року випуску, рідкісна знахідка для справжніх колекціонерів ретро-автомобілів.

Юрій підходив до справи з великим ентузіазмом і ретельністю, почавши відновлювати всі механізми автомобіля. Він розшукував оригінальні запчастини в Італії, щоб відновити машину до її первісного вигляду.

Реставрація автомобіля тривала кілька років, оскільки основний час Юрій Руснак був зайнятий роботою в кафе. Найскладнішим етапом виявилося фарбування корпусу. Юрій вирішив, що автомобіль повинен бути пофарбований у рідкісний колір гнилої вишні, що додавало складнощі через високі вимоги майстрів і високі витрати.

Проте головна проблема була не тільки в грошах. Він не бачив у багатьох майстрах необхідної фантазії і рішив не поспішати з вибором. Одного разу йому порадив друг звернутися до покращеного фахівця. Цей чоловік, який схожий на ковбоя, довго оглядав машину й потім згодився взятися за роботу, висловивши умову, що займатиметься цим лише в разі, якщо Юрій не буде продавати авто. За свою роботу він запросив лише 350 євро, в той час як інші пропонували від 2 тисяч євро і більше. Юрій побачив, що цей хлопець справді зацікавлений і погодився.

Ковбой виявився справжнім майстром своєї справи і зробив чудову роботу. Таким чином, через кілька років автомобіль повернувся до свого первісного стану, яким він був на початку. Вся ця реставрація варта була всіх зусиль і часу, витрачених на цей процес.

28

Юрій Руснак жартує, що коли його дружина побачила, як привезли Fiat, вона назвала його божевільним. Коли ж він вперше виїхав на відреставрованій автівці з гаража, Марина промовила: “Ти ще більше божевільний, ніж я думала”. Так Fiat 508C Balilla 1932 року став не лише окрасою колекції Юрія Руснака, а й усього міста. Біля цього автомобіля часто фотографуються, коли він стоїть біля кафе. Також Fiat є постійним яскравим учасником традиційної виставки ретро-автомобілів на День автомобіліста в Ужгороді.

Юрій вирішив, що ніколи не продаватиме свій Fiat. Для нього ця машина — не лише насолода, а й символ сімейних цінностей. Він подарував її своїй доньці на 20-річчя і попросив не продавати, переконаний, що такі речі повинні залишатися у родині. Любов до антикваріату у Юрія має глибокі коріння. Він народився в Тячівському районі в інтернаціональній сім’ї: мама українка, батько угорець, бабуся австрійка. Полілінгвістичне середовище його дитинства допомогло вільно володіти кількома мовами і розуміти культурні відмінності.

У своєму дитинстві Юрій часто стикався з культурою споживання їжі, цінностями сімейних зв’язків та любов’ю до краси, що відобразилося на його подальшому житті та виборі професії.

Img 3409

1972 року Юрій повертався додому з армійської служби в Німеччині і під час короткої зупинки в Ужгороді випадково натрапив на зйомки кіно про Першу світову війну на вулиці Жупанатській. Локація з акторами у військових костюмах вразила Юрія своєю старовинною атмосферою, яка не потребувала жодних декорацій. Цей момент заклав основу його почуття закоханості в Ужгород.

Пізніше, навчаючись в університеті, Юрій звернув увагу на закинуту будівлю поруч з корпусом фізичного факультету. Тоді йому навіть не снилося, що ця будівля колись стане його рестораном. Проте, це стало реальністю в подальшому.

Ще Юрій працював директором у румунській школі у Солотвині, де він переживав найромантичніший час у своєму житті. Але в кінці року йому довелося покинути цю посаду через вимоги стати членом комуністичної партії, що він відмовився робити. Після цього він працював у різних місцях і, урешті-решт, повернувся до тієї самої загадкової будівлі біля фізмату в Ужгороді, що сталося в 1988 році.

Юрій з самого початку мав відчуття того, що його кафе має бути в стилі старовини. Розташування поблизу Ужгородського замку та одна з найстаріших вулиць міста надихали його на відповідний дизайн. Поступово кафе почало наповнюватися раритетними предметами з чеського і австро-угорського періоду на Закарпатті.

Він сам себе не вважає класичним антикварником, оскільки ніколи не продавав антикваріат, а лише обмінювався ним або приймав в подарунок від людей, які самі приносили різні старовинні речі. Для Юрія це завжди було більше про створення альтернативи радянським столовим і кафе, які заповнили місто, додаючи свій простір нотки буржуазності і розкоші.

Img 3852

1988 року Юрій Руснак офіційно зареєстрував кафе «Під замком», яке серед місцевих жителів залишилося відомим як «Снек». Цей заклад громадського харчування, розташований поруч з Ужгородським замком на одній з найстаріших вулиць міста, працює вже 37 років і вважається найстарішим у місті. Обидві назви існують рівночасно, зберігаючи свою унікальну історію.

Естетика кафе «Під замком» і його буржуазний стиль привернули увагу не одного покоління закарпатців. Багато відвідувачів і самого господаря надихнуло колекціонування антикваріату, пошанування старовини та розвиток мультикультурності, вивчення історії. В даний час кафе відіграє важливу роль у місцевому співтоваристві, збираючи кошти для Збройних Сил України та надаючи допомогу тим, хто потребує їжі.

Юрій Руснак відзначає, що 37 років існування кафе «Під замком» є значним часовим проміжком, який складає половину його життя. Він впевнено керується своєю метою, що сприяло створенню особливого атмосферного простору. Юрій завжди бажав, щоб його кафе відображало закарпатський етнос, культуру та побут, втілені в кулінарії і антуражі. Він не обчислював кількість предметів у своєму музеї, але дбайливо вивчав кожен з них, розміщуючи на місцях, де вони найкраще пасують.

Любов Юрія до потертостей і дефектів відображається в його підході до дизайну інтер’єру. Він постійно змінює кафе, видаляючи те, що набридає, і додаючи нові елементи, що додають простору новий життєвий дихання. Він також активно співпрацює з Ужгородським замком, даруючи туди багато експонатів зі своєї колекції.

Юрій давно перестав розглядати кафе як особисту власність — воно стало соціальним простором, який належить містянам, щоб вони могли насолоджуватися його унікальною атмосферою і культурним надбанням.

Юрій Руснак є вірним прихильником рустік стилю, який відображається не лише в його кафе, але й в його особистому просторі і готелі. Він підкреслює простоту, використання грубих, необроблених натуральних матеріалів і увагу до текстур і кольорів дерева, каменю та текстилю. Цей стиль проникає через усі його проекти, створюючи атмосферу затишку і історичної глибини.

Юрій не лише оформив своє кафе за принципами рустік, а й створив апарт-готель “Мала Штація”, який відтворює атмосферу Ужгорода 1940-50-х років. Цей проєкт відзначається відтворенням історичного дусю і наповненням приміщень антикварними меблями та декором, що робить його неповторним серед інших готелів.

Утім, не все йшло гладко. Юрій зазнав проблем через недобросовісних клієнтів, що понищили деякі речі у готелі, що призвело до тимчасового закриття закладу на ремонт. Однак його відданість стилю і культурному спадщині залишається непохитною, і він продовжує творити, слухаючи свій внутрішній голос і реалізуючи свої ідеї.

12

Під час збирання антикваріату з Юрієм Руснаком трапилися дивовижні історії. Одного разу він познайомився з колекціонером, у якого було дуже красиве розмальоване старовинне дитяче ліжко. Колекціонер запросив високу ціну, але Юрій вирішив не придбати цей предмет. Через кілька років чоловік помер, і його дружина звернулася до Руснака, пропонуючи віддати деякі речі, які їй більше не потрібні. Юрій був у захваті від пропозиції і прийняв її з великою вдячністю. Так він отримав значну колекцію антикваріату в гарному стані, яку далі інтегрував у свої заклади і особистий простір.Img 3535

Юрій Руснак виявляє справжнє мистецтво і турботу про старовинні речі, які він рятує від знищення через свої власні реставраційні зусилля. Це не лише хобі, а й джерело значного задоволення для нього. Його вміння відновлювати меблі, знімаючи шар фарби і відновлюючи їхню природню фактуру, є дійсно вражаючим.

Таке підходить ілюструє його глибоке повагу до історії та культурних цінностей. Його бажання передати ці предмети майбутнім поколінням, надіючись на їхнє збереження і подальше сприйняття, є набагато більшим, ніж просто зберігання колекції антикваріату – це є своєрідним успадкуванням духу і традицій.

Img 3542

Юрій Руснак виявляється людиною з виразною філософією життя, яка відображається у його життєвих правилах:

  1. Займайся тим, що тобі подобається: Він прагне займатися тим, що приносить йому задоволення і що відповідає його інтересам.
  2. Стався до грошей просто: Він відноситься до грошей з обережністю і не розглядає їх як головну мету у житті.
  3. Задовольняйся малим: Руснак вміє радіти невеликим радощам і цінує прості радощі життя.
  4. Не давай спиртному, курінню, іншим шкідливим звичкам взяти над тобою гору: Він приділяє увагу здоровому способу життя і уникненню шкідливих звичок.
  5. Ніколи нічого не проси: Він вірить у те, що чесність і совість привертають до нього доброзичливих людей і можливості.
  6. Живи по совісті і тоді до тебе прийдуть люди і самі тобі все запропонують: Це вказує на його довіру до власних цінностей і вірність принципам у житті.
  7. Так чини, щоб дітям не було за тебе соромно: Він прагне жити так, щоб його діти могли пишатися його вчинками і досягненнями.

Ці правила свідчать про глибоке внутрішнє світосприйняття і впевненість у своїх життєвих цілях у Юрія Руснака.

3

У нас четверо дітей: троє власних, один прийомний і двоє близнят-внуків”, – зазначає Юрій Руснак, підбиваючи підсумки нашої розмови. “Нещодавно моя донька Софійка приємно мене здивувала. Вона навчається на біології і отримала пропозицію про хорошу роботу з гідною зарплатнею. Проте вона відмовилась, сказавши, що віддає перевагу працювати в ‘Снеку’ і жити з нами. Це для мене справжнє щастя. Все, чим я займався, насолоджуються мої діти і будуть продовжувати це робити. Я завжди раджу людям: викидайте зайве з вашого життя і вашого дому, живіть мінімалістично, бо багатство важко вмирати. Не гайте час на погані звички, присвятіть його сім’ї, вихованню дітей, і якщо робота вас не радує – змінюйте її. Помічайте красу у навколишньому і зберігайте її, залишаючи духовне надбання, яке буде радувати наступні покоління. Живіть так, щоб про вас говорили з повагою.

Останні новини
Схожі новини